Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


16 Вер 2014

Притча про щастя сьогоднішнє і щастя завтрашнє

Читайте більше в рубриці Притчі, саморозвиток, дайджест
 

Пропонуємо притчу про наші плани-амбіції, які можуть завести на манівці - подалі від щасливого життя.

Жив колись крамар. Торгував він мідними і срібними тарілками і глечиками.

Посуд красивий, дорогий, відвідувачі солідні. Два-три покупця за день - от і достатньо, щоб за місяць виходив прибуток в тисячу дирхамів. Увесь інший час крамар курив кальян, дрімав в тиші або вдивлявся у перехожих.

І все б добре, але на душі в нього було якось неспокійно. То раптом з'явиться думка про недавню пожежу в східній частині базару, то згадається, як серед білого дня пограбували крамницю знайомого ювеліра.

Він розмірковував: «Хвала небесам, часи зараз хороші. Війни немає, падишах мудрий, торгівля процвітає, городяни багатіють. Але благоденство не буває вічним, в одночас все може перемінитися - і люди почнуть мріяти про шматок хліба, а не про покупку срібного глечика. Не дарма кажуть, що розумна людина не стане тримати всі гроші в одній кишені».

І вирішив він з обережності завести ще одну крамницю - бакалійну. Борошно, цукор, крупа - ось що потрібно всім і в будь-який час. Та й грошей дві лавки принесуть набагато більше. Була тисяча - стане дві.

Правда, поки доводилося більше витрачати. Новий товар і сама лавка обійшлися недешево. «Але так завжди буває на початку, - сказав собі крамар. - Тільки дурень сподівається отримати щось з нічого».

Бакалійною справою він ніколи не займався, тому треба було дізнатися, за якими цінами торгують інші торговці, вивчити і перейняти різні торговельні хитрості, та ще й наглядати за управителем, якого він посадив у нову крамницю. Відомо, що навіть найбільш чесний працівник, залишений без нагляду, вже через місяць перетворюється на запеклого шахрая.

Потім крамар подумав, що не завадить відкрити заодно м'ясну крамницю. А щоб не платити перекупникам, найкраще - завести власну худобу. Тому він купив отару овець і стадо корів, а в ближньому селі - землю під луг.

Власних грошей на нові придбання йому не вистачило, він вліз в борг. Турбот теж додалося. Цілий день він бігав від однієї лавки до іншої, а через день виїжджав в село - худоба вимагала постійного нагляду.

Але справи йшли не дуже. Частину борошна та крупи з'їли миші, довелося витратитися на ремонт складу. Половина корів загинула від невідомої хвороби, але крамар підозрював, що причиною був поганий догляд. І від торгівлі поки не було ніякого прибутку. Крім того, лише вийде він з крамниці, як управителі, знаючи, що він повернеться не раніше вечора, тут же занурювалися в такий міцний сон, що своїм хропінням відлякували всіх покупців.

Через півроку крамар підрахував доходи. Дивно, але виходила та ж тисяча дирхамів! Зате він утішав себе думкою, що має цілих три крамниці, не рахуючи худоби, і може більше не боятися прийдешніх бід.

Однак бажаного спокою не приходило. І тоді він вирішив до крамниць завести ще й майстерню з виготовлення срібного і мідного посуду. Тоді йому не доведеться платити за товар, що постачається, він збереже безліч грошей, але головне - і сам стане оптовим торговцем.

Оскільки вільних коштів у нього давно не було, він заклав свої крамниці, купив срібло й мідь і найняв найкращих майстрів.

Знайомі перестали його впізнавати. Крамар схуд, змарнів і був настільки поглинений думками про свої численні справи, що більше не міг ні про що говорити і думати. Рано вранці він йшов в бакалійну крамницю, потім перевіряв посудну і м'ясну, потім слухав доповідь керуючого його сільськими справами, потім поспішав в майстерню, потім обходив лавки по другому колу. І скрізь виявляв лінь, обман і злодійство, особливо серед мідних і срібних майстрів.

Крутився він як білка, а доходів більше не стало - вся та ж тисяча дирхамів від всіх його справ. До того ж, в руках залишалося в п'ять разів менше - решту доводилося віддавати за борги.

 

І одного разу крамар скрикнув:

- Краще бути останнім жебраком, ніж жити, як живу я! Стократно проклинаю день, коли я вирішив влаштувати собі спокійне життя! Саме тоді я і позбувся спокою!

І він продав крамниці, худобу, майстерню, звільнив усіх працівників, із задоволенням слухаючи, як вони здіймали руки до неба і гірко проклинали долю. А потім пішов у свою стару посудну крамницю, розкурив кальян, відкинувся на подушки і зрозумів, що він щасливий і спокійний, як ніколи раніше.

 

Почувши цю історію, мудрець сказав:

- Воістину, немає користі в завтрашньому щасті, якщо за нього треба заплатити щастям сьогоднішнім.

 

 

 

Притча Сергія Заніна

Джерело http://pritchi.ru/

Фото businesslounge.net.au

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему