Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Жовт 2014

Чому мозок вбиває нові ідеї і як з цим боротися?

Читайте більше в рубриці Притчі, саморозвиток, дайджест
 

Нова ідея для розвитку, як і нова звичка, фактично завжди підсвідомо відкидається як певна загроза "стабільності" системи. Тож потрібно знати певні закони й хитрощі, які допоможуть здолати консерватизм і реалізувати нові ідеї для саморозвитку. Пропонуємо статтю Кортні Сейфер, котра допомагає підвищувати особисту продуктивність.

У мене в голові повно ідей. І здебільшого там вони і залишаються - в моїй голові, де люди не можуть їх побачити, взаємодіяти з ними або розвинути їх. Де вони в безпеці, не піддаються перевірці і критиці. Скажімо, цей пост, який ви читаєте, не менше місяця маринувався у мене в мозку, поки я обмірковувала, чекала і сумнівалася.

Найбільш ризиковані, небезпечні і потенційно найцікавіші ідеї намагаєшся втримати при собі найсильніше. І хоча відчуваєш себе творчою особистістю, коли обдумуєш їх, вони в підсумку вмирають самотньою смертю, тому що я нічого не роблю. Я теж багато разів пропускала шанс подумати глибше і старанніше, отримати зворотній зв'язок і навіть критику, відкрити в самій собі якусь незвідану територію. Я вирішила щось змінити - і склала список всього того, що колись не давало мені придумувати нове. Це виявилося корисною вправою, і я вирішила поділитися його результатами. Можливо, якісь з цих причин, котрі заважають реалізувати нову ідею, знайомі вам?

Тож чому ми вбиваємо нові ідеї?

 

1. Тому що ідеї не є закінченими.

Найголовніше, що не дає мені робити щось нове - те, що ідея здається незакінченою. Чогось їй не вистачає, потрібно більше прикладів, або я не впевнена, що це виразна ідея.

Такі зачатки ідей потребують вирощування, плекання, що буває складно. Коли ідеї ще в розробці, вони можуть здаватися ганебно недоробленими, їх важко пояснити іншим людям. А якщо ідею зрозуміють неправильно або вона виявиться мильною бульбашкою?

Як впоратися з цим? Це може прозвучати дивно, але я з'ясувала, що саме на цій стадії свої нові задуми найкраще якомога більше обговорювати, щоб вони виросли в справжні ідеї. Можна навіть запостити ідею в соцмережах, щоб перевірити її на людях. Ну і що, що нічого не вийде? Ви відразу отримаєте зворотний зв'язок і зрозумієте, чи варто далі обмірковувати цю думку або краще розлучитися з нею.

 

2. Бо це занадто складно.

Я займаюся текстами більшу частину життя, але це завжди непросто. Іноді слова самі складаються в текст, але набагато частіше доводиться витягати їх з себе кліщами. А іноді не хочеться боротися - хочеться полежати і подивитися серіал. Як зауважила Дороті Паркер: «Я ненавиджу писати. Я люблю вже написане».

Як впоратися з цим? Краще рішення, котре я знайшла - це просто почати. З чого завгодно і як завгодно. Як тільки я складу якийсь начерк, придумаю заголовок або навіть одну ідею, решта складається набагато простіше. Можна використовувати і часові обмеження. Вимкніть всі відволікаючі чинники і змусьте себе зосередитися на ідеї лише на 20 хвилин (або на той час, який вас влаштує). Цей досвід допоможе вам сфокусуватися на більшому проекті.

 

3. Тому що ми занадто зосереджені на чужих справах.

Мені завжди подобалося читати, і коли ж читати, якщо не зараз? Мені кожен день приходить маса цікавих посилань зі стрічки в Twitter, з мільйона моїх підписок в RSS і поштових розсилок, на вихідних приходить Sunday Times, а в моєму Kindle купа непрочитаних книг. Ніщо мене так не радує, як читання. Але читання також паралізує і змушує думати, що всі хороші ідеї вже розібрані, і все важливе вже сказано.

Як з цим впоратися? Ми завжди будемо виділяти час на читання, вивчення чужих праць і підбадьорювання їх авторів. Але у нас має бути і час на те, щоб розвивати чужі праці і будувати на їх основі щось своє. Кожному з нас є що сказати. Потрібно тільки навчитися надихатися роботою інших людей, а не залякувати себе нею. Зрештою, будь-яка інтелектуальна праця - це ремікс.

 

4. Тому що ми дуже зайняті іншими справами.

Навіть друкуючи ці слова, я розумію, наскільки це жалюгідне виправдання. Звичайно, у мене багато справ і вдома, і на роботі. І у вас теж. Але ж ми так чи інакше знаходимо час для важливих справ. Можна встати раніше чи лягти спати пізніше. Можна відмовитися від телевізора.

Як впоратися з цим? Коли відчуваєш себе занадто зайнятим, щоб реалізувати свої ідеї, це зазвичай симптом, що потрібно перебудувати свої пріоритети - щоб творча діяльність не випадала з цього списку. Мені до цих пір допомагало ось що: виділити спеціальний час у своєму графіку для творчої роботи. Я можу писати на вихідних або ж уранці, перед тим, як перевірю пошту. Якщо виявиться, що я дійсно дуже зайнята, щоб реалізувати свою ідею, її завжди можна віддати комусь, у кого більше часу. Зрештою, головне - це ідея, а не я.

 

5. Тому що ми відволікаємося.

З моменту, як я вирішила написати цей пост, і до моменту, коли я його закінчила, я займалася наступним: прогулялася з собакою, з'їла сніданок, подумала про те, щоб пошукати новий килим на Amazon, погортала Twitter, прочитала дві статті. І це ще був зосереджений день!

Як впоратися з цим. Я експериментувала з безліччю різних прийомів. Поки найкращі варіанти пов'язані із створенням штучного тиску на мене: поставити таймер, який вмикається кожні 30 хвилин, поставити дедлайн (реальний або штучний), працювати, доки у ноутбука не розрядиться акумулятор. Я також намагаюся розмежувати випадки, коли я відволікаюся продуктивно (прогулянка з собакою часто приносить нові ідеї або формулювання текстів), і коли це непродуктивно (безглузде заглядання в Facebook і Twitter).

 

6. Бо нам страшно

А ось тепер найголовніша причина, яка породжує всі інші. Мої ідеї живуть в моїй голові, а не в навколишньому світі, бо я боюся, що вони недостатньо гарні, унікальні або нові. Якщо коротко, то буває, що легше поховати ідею зовсім, ніж допустити думку, що вона спрацює невдало. Однак, якби я ставилася до всього у своєму житті так само, як до своїх ідей, я б пропустила масу яскравих вражень і досвіду. Ризик - ось що робить життя цікавим.

Як з цим впоратися? Я ще не вирішила цю проблему для себе повністю, але ось що я намагаюся зробити зараз:

- Робити ще щось творче. Мій будинок зараз завалений кольоровим картоном від невдалого арт-експерименту. От і добре! Частина моєї нової стратегії - це проводити більше часу за творчими заняттями, навіть якщо вони не приносять поки конкретного результату.

- Частіше ділитися з іншими. Раніше я б тремтіла в жаху перед думкою, що зараз натисну кнопку і опублікую цей пост. Цього разу я заздалегідь попросила свого чоловіка прочитати його. Тепер я відчуваю себе набагато легше.

- Передбачити більше «медитативного» часу. Під час поїздок на велосипеді, прогулянок з собакою і просто моментів, що я проводжу на самоті, я дозволяю мозку відволіктися. Ніяких навушників, ніякого планування, що робити далі. Напевно, в цьому мені допомогла звичка до медитації.

- Дозволяти собі бути вразливим. Над цим я, напевно, буду працювати до кінця життя - це дається важко. Але ділитися з іншими, просити про допомогу, коли вона потрібна, і бути більш відкритою до зворотного зв'язку - це навички, які я освоюю безпосередньо зараз, аби стати більш вразливою.

Комфортно ділитися своїми ідеями - і хорошими, і не дуже - це практика, яка виробляється не миттєво. Це щоденне тренування, яку мені доведеться практикувати ще якийсь час. Я зрозуміла, що зона комфорту - це приємне місце, але коли починається дискомфорт - ось коли стає по-справжньому цікаво.

 

 

Джерело open.bufferapp.com

Фото articles.bplans.com

 
Більше на цю тему