Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


СТАТТІ АВТОРА
Вікторія Кобиляцька

Вікторія Кобиляцька

Багато пише. Вважає, що це заважає їй абстрагуватися, але допомагає жити.

Зрада - це панацея для зміцнення сім'ї чи катастрофа, що руйнує стосунки? Складно дати однозначну відповідь. Надто, якщо доводиться говорити про ступінь глобальності проблеми, маючи на увазі загальні речі, а не розглядаючи ту чи іншу конкретну ситуацію.

31 Серп 2013

Тут і зараз

Вони смакують як груші-дички. Стікають по підборіддю цівочкою соковитого кавуна. Розніжують перетертим у молочко маком. Тануть у роті смачнючими пирогами з яблуками. Гірчать печеними баклажанами і перцем. Червоніють на городі помідорами. Чорніють бузиною - тією, що "в Києві дядько". Обважніло звисають із гілок стиглими кетягами винограду. Хвацько розфарбовують борщ пошаткованими соломкою буряками. Застряють між зубами запашними зеленими павутинками кропу. Зваблюють солодкою гарбузовою кашею із глиняної миски. Ховаються між листям манюніми чорненькими ягідками ожини. Ледь торкаються губ солодким смаком останньої малини. Тішать грибами після дощів. Розтікаються медом по щойно засмажених сирниках. Пускають бісики жовтобокими динями. Тихцем стукають об дно кошиків щойно викопаною бараболею. Пахнуть до сліз в очах димом із вогнищ, у яких горять останні згадки про літо вкупі з бур'янами та сухим картопляним зіллям. Квітнуть різнобарвно айстрами й паничами. Слухняно розлігшись на горищі, сохнуть і розносять Всесвітом пахощі пучечків материнки, чебрецю, деревію, ромашки, безсмертника, звіробою та м'яти.

Дзензелівка - це село в Маньківському районі, що на Черкащині. Тут можна не лише "падати на дзен", а й "падати на дзен", слухаючи класичну музику. Завдяки студентові Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Павлові Лисому в Дзензелівці чотири роки поспіль проводяться Вечори класичної музики. Павло - лауреат піаністичних конкурсів в Україні (2004, 2008, 2011) та Франції (2013). Ми говорили з ним про те, чому Дзензелівку називають "центром світової цивілізації", як через пісню "Ой ти, дівчино зарученая" можна поставити під загрозу музичну кар'єру, а також про чиновників, котрі не виконують своїх обіцянок і "подумки" підтримують цікаві ініціативи.

Моя подруга Надя - білоруска, яка живе в Україні. Працює перукаркою. Коли ми зустрічаємося, Надя плете мені неймовірні "колосочки". Після цього почуваюся так, ніби взяла чужу голову напрокат, бо стаю зовсім не схожою на себе ("чи це-я-чи-не-я"). Хлопець Наді - Сергій - популярний ді-джей. Вони спілкуються російською, але  українська література серйозно впливає на їх настрій та життєвий тонус.

Якесь таке життя настало шалене. Бігаєш, поспішаєш, чогось прагнеш, нічого не встигаєш, і, зрештою, розумієш, що потрібне перезавантаження. Те саме, коли займаєшся медитацією, настійливо повторюючи собі, що "все не так погано, може бути й гірше". Або ще краще - коли за келихом чогось символічного на кшталт мартіні збираються рідні тобі люди, і з ними можна просто чкурнути кудись подалі від буденності, розслабитися і поговорити про все на світі, забувши про оте "може бути й гірше".

Почати з чистого аркушу. Очевидно, цей вислів "прижився" у людській свідомості завдяки котромусь поетові чи письменникові, що сідав за стіл, клав перед собою аркуш і... боявся. Бо це завжди страшно - почати щось писати, коли не знаєш, що у тебе вийде, і як це сприйме читач. Поступово цей вираз нахабно поширився не лише на процес письма, а й на життєві перипетії.

29 Трав 2013

Здати кров

Змушена досить тісно спілкуватися із людьми в білих халатах, безнадійно довго простоюючи в чергах. Відчуття "пошуку втраченого часу" не дає спокою. Здавала кров. З вени. Коли давали направлення, то обнадійливо поінформували, що процедурний кабінет працює з восьмої ранку. Я наївно повірила і приперлася в лікарню о восьмій з маленьким хвостиком. А дзуськи!

Боротьба за зниження собівартості в колгоспах - це, безумовно, дуже актуально в наш час.  Так само, як і особливості доїння корів чи вирощування свиней. Вже не кажучи про гасло "комунізм - це радянська влада плюс електрифікація всієї країни". Так вирішили в Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Головне - під час перегляду вистави "Хто в домі господар?" не згадувати слова класика "Колгосп, прости Господи".

16 Трав 2013

Гасова лампа

Морозиво із замороженими чорницями. Бо свіжих ще немає. Багато морозива і багато чорниць. Бо ж спека. І дурні думки. Треба чимось рятуватися і від першого, і від другого. І рятуюся. Відчуваю, як мерзнуть губи, а язик повільно прилипає до піднебіння, яке вже взялося памороззю. Симулякр, але все одно приємно. Проте температура думок не спадає. Мабуть тому почуваюся гасовою лампою. Такою старезною, закіптюженою і всіма забутою. Шкло потьмяніло від років горіння. Ґнот уже давно ніхто дбайливо не підкручував. Гас доливається якось автоматично, за звичкою. Ніби горить. Ніби світло. Але щось не так.

Численні переломи даються взнаки. Укотре мушу ходити в поліклініку на масаж. У кабінеті зібралася весела компанія. Старенька, але дуже енергійна бабця. Велетень, який ані трохи не страждає через зайву вагу й постійно лускає насіння. І молодий чолов'яга, що дуже любить роздавати поради направо й наліво.