Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


СТАТТІ АВТОРА
Вікторія Кобиляцька

Вікторія Кобиляцька

Багато пише. Вважає, що це заважає їй абстрагуватися, але допомагає жити.

Усе колись починається спочатку, навіть якщо закінчується нічим. І боротьба за власну ідентичність – не виняток. Але те, що відбувається нині в самісінькому серці Києва, апріорі не може закінчитися нічим, бо це справді ЩОСЬ!

Мухомори можна їсти, якщо бути «відкритими до них душею». Кроти помирають, коли нічого не їдять упродовж чотирьох годин. Бальзака небезпечно читати у підлітковому віці, бо тебе можуть звинуватити в аморальності. А процес створення довгого роману можна порівняти із тривалим тяганням важезного мішка на плечах... У книгарні «Є» під час презентація дитячої книги «Хто зробить сніг», яку Тарас Прохасько написав разом зі своєю дружиною Мар'яною, Богдані Матіяш вдалося дуже гарно «розговорити» автора. НародUA «підслухав» виважений, але від того не менш несподіваний та відвертий потік свідомості письменника.

Нівроку вдалася. Принесла зміни і звершення. Тішила відкриттями і випробовувала дощами.

Оксана Забужко провела майстер-клас для слухачів Осінньої літературної школи. У кулуарах говорили, що ймовірність проведення була дуже незначною. Мовляв, письменниця надто зайнята. Потім, коли «нарешті сталося», потік вражень ще довго не вщухав. Оксана Забужко потішила всіх щирістю та простотою, феєрично розмахуючи руками, немов диригуючи оркестром... Подаємо уривки «надиригованого».

Любко Дереш розповів про спокусу кинути виклик Богові або ж поєднатися з Ним, а також про особистий досвід конкуренції з "вищими силами" і досвід вмирання. Письменник пригадав свої спроби умертвіння й те, як відчув наближення смерті. "Спірітус контра спірітум" або "спирт проти духа" - велика проблема письменників усіх часів і народів. Ще одне випробування - коли ти різко вриваєшся в колективне підсвідоме й переживаєш трагедію... Зрештою, якою б страшною не була темна ніч душі, після неї настає світанок. У цьому Любко Дереш запевнив слухачів Осінньої літературної школи. Він прочитав лекцію на тему «Письменник і смерть. Мій досвід вмирання». Втім, Дереш ділився не лише своїм досвідом, але й відкривав "таємниці" Бориса Акуніна, Крістіни Гроф, Івана від Хреста, Хемінгуея, Ясунарі Кавабати, Джойса, Булгакова, Єсєніна та багатьох інших письменників, психоаналітиків та філософів. Під час лекції Любка Дереша ніхто не постраждав.

Ця річ давала мені унікальну нагоду бачити світ таким, яким він не є. Вона робила його прекрасно-барвистим і демонструвала такі химерні хитросплетіння, що часом доводилося затамовувати подих. І зовсім неважливо, що той уявно-справжній світ був недосяжним, фрагментарним і зітканим із тисяч клаптиків. Головне, що він був!

Ірена Карпа закликала не розбазарювати енергію у соціальних мережах, зізналася, як знімає стрес, і порадила, куди слід посилати внутрішніх цензорів. За словами Ірени, дуже важливо – не зраджувати своїй дитячій мрії. Про це письменниця розповіла слухачам Осінньої літературної школи.

Його називають «корифеєм українського детективу» і «найбільш писучим» сучасним письменником. Андрій Кокотюха прочитав слухачам Осінньої літературної школи лекцію про «героїв нашого часу». З-поміж іншого зізнався у цілковитій неспроможності писати еротичні сцени, а також порадив усім початківцям навчитися «розповідати історії». Наостанок «корифей» скрушно визнав, що «українська література говорить жіночим голосом», а «білий гетеросексуальний чоловік втрачає свої позиції».

В Україні невдовзі з'явиться повне видання творів поетеси і драматурга Ганни  Яблонської. Родичі загиблої вже підготували книгу до друку.

Вам теж знайоме це відчуття? Коли зустрічаєтеся із близькою людиною, говорите про все на світі, п'єте чай чи каву, заїдаючи почуте солоденьким тістечком, а потім раптом приходить мовчання. Усі теми говорені-переговорені. Співрозмовник робить мимовільне зауваження щодо погоди або ви пригадуєте якусь незручну дрібницю і замовкаєте. Обоє не знаєте, що сказати. Це може тривати мить, а може – кілька хвилин. У такі моменти завжди стає якось незручно. Так, ніби вам хтось «наступив на хвоста», але висловити своє «фе» не випадає, бо тоді всі дізнаються про ту «хвостатість». І ви мовчите, хоча є про що закричати (чи занявчати-загавкати – це вже як кому до вподоби). На щастя, не завжди тиша така гнітюча і незручна. Є миті, коли обмін інформацією відбувається мовчки.