Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


21 Вер 2015

Народна ікона Середньої Наддніпрянщини

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж
 

До Днів європейської спадщини в Україні Черкаський обласний художній музей 21 вересня презентував виставку народної ікони Середньої Наддніпрянщини XVIII - початку XX століття з колекції Заслуженого художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Миколи Бабака.

Понад 20 років художник збирав унікальну колекцію, подорожуючи селами і містечками Черкаської, Полтавської, Київської областей. Зібрання нараховує 500 шедеврів українського народного іконопису. Це особливе явище у контексті східної і, можливо, центральноєвропейської цивілізації. Його винятковість визначається чисельними перипетіями вітчизняної історії та надзвичайно складною структурою релігійної орієнтації.

P1360349P1360351P1360358P1360359P1360361P1360365P1360368P1360375P1360377P1360380P1360381P1360382

І дійсно, народна ікона Наддніпрянщини при збереженні візантійської композиційної схеми і суто технічних засобів містить чимало неповторно українських рис. Життєві спостереження, фольклорні елементи, особисті уподобання та прояви фантазії - усе, що є протипоказаним іконописові, руйнує його статичну сутність, власне й визначає своєрідність українського іконопису. Народні малярі вдавалися до трактування українських типажів у зображенні святих і з любов'ю вимальовували деталі переважно з українського побуту. Це не лише типи облич, візерунки, а й цілі постаті, групи, які ніби переносилися в ікону з навколишнього життя. Яскравим прикладом цього є найбільш поширені зображувані образи Христа Спасителя, Богородиці з дитям, Св. Миколая, Св. Варвари, Св. Юрія Змієборця, Св. Варлампія і Власа, Архістратига Михаїла, Св. Магдалини та ін. Ці твори культового призначення тяжіють до гармонії, симетрії, декоративності, архаїки.

Винятковістю української народної ікони є особливий образ орнаменту - етнічного начала у творі, суттєвою рисою якого є «празниковість» і своєрідна «неправильна» рукотворність. Це «живий» орнамент, далекий від класично-академічної застиглості і формальності. Однак наявність у ньому новітніх рис, кольорових та пластичних якостей, образних чинників роблять українську народну ікону співзвучною з пошуками і здобутками як художників-авангардистів 20-х років, так і сучасних художників-концептуалістів.

Виставка дає змогу по-новому поглянути на спільні витоки християнського образотворчого мистецтва в єдиному потоці розвитку європейської культури.

Ікони, вилучені із середовища селянських помешкань, де вони були складовими чинниками інтер'єрів, у стінах музею набувають нових якісних критеріїв: сакрально-релігійна символіка частково поступається місцем живописній і графічній образності.

За словами митрополита УПЦ КП Черкаського і Чигиринського Іоана, експозицію планують повезти в європейські країни.

 

Фото - Сергій Ганницький

Поділіться з друзями: