Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Груд 2014

Черкаські волонтери збирають допомогу переселенцям і воїнам в зоні АТО

Читайте більше в рубриці Соціум
 

Волонтер з міста Черкаси Світлана Обманюк збирає новорічно-різдвяні, а також інші подарунки для дітей з двох родин, котрі приїхали в Черкаси з Луганська. Крім того, вона займається допомогою українським військовослужбовцям, які захищають Батьківщину на Сході України.

Як розповіла Світлана Обманюк, допомога потрібна одинокій, дуже приємній жінці з Луганська, котра на початку бойових дій на Донбасі вдочерила 2 дівчаток 2 та 5 років. "Має також стару матір та старого кота, за яким їздила спеціально в зону АТО, щоб забрати. Родичі, до яких вони приїхали, сказали жінці, що така орава їм не потрібна, тим більше - дитбудинкові діти. Зараз сім'я винаймає житло в Південно-Західному районі Черкас. Проблема в тому, що Наталія до початку бойових дій була підприємцем, мала книгарню та найманих працівників. На сьогодні бізнес закрити не може у зв'язку з тим, що, за нашим законодавством, без згоди найманих працівників звільнити їх не можна, а колишні працівники роз'їхалися по всій Україні. Виходить замкнене коло - закрити підприємництво не може, відповідно - не може влаштуватися офіційно на роботу. Про їхню ситуацію знають окремі чиновники, але на рівні міста питання не вирішується", - говорить волонтер.

Щодо другої сім'ї, то це багатодітна родина з Луганська (дівчата - 7 та 9 років, син - 17 років). Середня дитина має інвалідність - вади серця, і їй була зроблена серйозна операція в Києві. Тато - з перших днів доброволець (воював за Україну, "справжній бандерівець"), був серйозно поранений в голову, отримав контузію, після лікування знову пішов воювати. Зараз у нього - проблеми зі здоров'ям, перебуває вдома. Статусу учасника АТО ще немає. У дівчинки з інвалідністю до позавчорашнього дня не було зимових черевичок. Знімають фактично пусту, немебльовану квартиру. Старшого сина, який навчається в Ірпені, з Нового року переводять на платне навчання.

Обидві родини соромляться оббивати пороги, ніде про себе не нагадують.

"Знайома особисто з обома родинами. Будемо раді за поширення інформації та за будь-який новорічно-різдвяний сюрприз", - зазначила Світлана Обманюк.

 

Волонтер з червня займається допомогою в зборі для воїнів АТО дитячих малюнків. Разом з БФ "Час надії" в Художньому музеї проводить майстер-класи для дитячих колективів. Дитячі роботи відправляються в зону АТО.

«Благодійний фонд "Час надії" та Художній музей запрошує дитячі колективи взяти участь в акції дитячого хенд-мейду «Зроби подарунок солдату». Майстер-класи проводяться щодня, окрім понеділка, в будь-який зручний для Вас час в приміщенні Художнього музею за адресою: м.Черкаси, вул.Хрещатик, 259. Всі виготовлені вироби відправляються в зону АТО. На наших майстер-класах виготовлялися листівки ручної роботи, ангелочки, солодкі подарунки, розписні пряники та інше. Крім того, в рамках акції проводиться виставка «Герої не вмирають: прикордонники Оршанця» з предметами, взятими із зони АТО, що дають можливість уявити, як виглядає військовий блокпост української армії. Додаткова інформація за тел.: 067-76-72-451», - запрошує Світлана.

 

Також жінка є «менеджером з пряжі», проте останнім часом більше займається поставкою ниток для «дистриб'юторської» групи жінок, які в'яжуть шкарпетки для українських військових. Таких жінок близько десятка, і кожній раз на тиждень потрібно видати пакет з пряжою. Вив'язують усе, що можливо. Навіть зовсім непридатні нитки перетворюють на шкарпетки для солдатів. Тому постійно приймаються речі, які можна розпускати та нитки у будь-якому вигляді. 10 осіб - це лише група Світлани, а загалом жінок, які в'яжуть та заносять до фонду шкарпетки для воїнів, набагато більше.

 

- Світлано, розкажіть, будь ласка, яким чином ви познайомилися з цими двома луганськими родинами?

- По роботі постійно спілкуюся з переселенцями. Прийшли вони з зовсім іншими питаннями, але, слово за слово, і згодом намалювалася уся картина. Ще потрібно врахувати що вони не жаліються і це все десь зв'ясовується "між рядками". Кілька разів допомагали продуктами та речами. Їхнім здивуванням і подякам немає меж.

- Як виникла ваша акція з новорічно–різдвяними подарунками?

- Ідея прийшла доволі спонтанно. Дуже жаль, що з тих людей, кому я відправила це повідомлення, відізвалася лише Оля Курська. Оля для мене - це просто знахідка, один позитив, я їй дала позивний "Сонечко". Вона постійно ходить по школах та дитячих садочках і проводить майстер-класи. Роботи дітлахів ми передаємо на АТО. З сім'ями, яким я збираю подарунки, Оля готує цілий сценарій.

Якби знайшлися бажаючі ще взяти участь в благодійній акції, то на "замітці" маємо ще кілька родин, для яких можна зробити сюрприз. От, до прикладу, дівчина, яка є інвалідом та збирала кошти на спеціальне інвалідне ліжко для себе, проте зібрані кошти витратила на придбання бронежилету. Інформацію почула від наших черкаських кіборгів, потім начебто солдати чи їхні родичі скинулися і все ж таки купили їй ліжко.

Або ж сім'я з Богодухівки Чорнобаївського району, що має 4 дітей, в тому числі двоє дорослих. Жінка Людмила розповідає, що її чоловік та батько сімейства був останнім алкоголіком, а потім потрапив в АТО. Його назначили командиром танкістів. Недосвідченого командира було поранено, він пройшов багато лікувальних закладів України, а з 14 грудня знову пішов воювати. Стан сім'ї - страшенні злидні. Старша донька заміжня, її чоловік (зять Людмили) був також в АТО. На початку бойових дій зять разом з побратимами, щоб врятуватися, переходить через кордон. Зараз усю групу солдат та його особисто тягають по судах, звинувачують у дезертирстві. Людмила - це така щира людина, яка віддасть останнє, щоб комусь допомогти. В родині є 2 молодші дівчинки - 7 та 9 років.

Також є ще одна родина з Богодухівки. Там також 4 дітей, найменшому – 14. Батьки - з інвалідністю, а єдиного годувальника, старшого сина, забрали в АТО. В квартирі цього сина безкоштовно поселили родину переселенців. Син жодного разу не був на ротації, з першого дня війни хлопець перебуває в АТО.

Є ще одна сім'я прийомного типу з с.Щербинівки Золотоніського р-ну. Має 6 прийомних та 2 своїх дітей. Світлана (мати) має лежачого паралізованого батька, що знаходиться в Черкасах. Раз на тиждень жінка їздить до батька на кілька днів доглядати. Родина неодноразово збирала допомогу - закатки, овочі і т.д. - в АТО. Почули про нашу шкарпеточну в'язальну сотню і під час поїздки в дитячий будинок Чигирина, аби взяти ще одну дитину до себе, заїхали в Черкаси та взяли цілий клунок ниток...

Про ці 4 історії я ще нікому не розповідала. Сама я це не потягну, та й команда Олі також. Будемо раді однодумцям. Якщо будуть бажаючі долучитися, то можемо передати якісь подарунки і пізніше, не обов'язково на ці свята.

 

Отож, черкаський волонтер Світлана активно продовжує свою діяльність і запрошує усіх бажаючих приєднуватися до неї. А допомога може бути найрізноманітнішою: починаючи від закаток та шкарпеток і закінчуючи сценарієм до свята та цікавим конкурсами. Не лишайтеся байдужими до інших, а тим паче - до своїх земляків. Зараз українці повинні згуртуватися і достойно пройти випробування війни з боку Росії. Адже, погодьтеся, це дійсно випробування, у якому кожен з нас показує свій справжнє обличчя і позбувається масок. Також побажаємо Світлані сил для її роботи та гарних помічників!

 

Фото ukr-online.com

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему