Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Бер 2014

Прокурорсько-суддівський «Антимайдан»

Читайте більше в рубриці Трибуна
 

Соціологи стверджують, що Майдан виник, насамперед, не як об’єднання громадян із належного розгляду питання взаємовідносин із Євросоюсом, а як громадський супротив проти щоденного ганебного порушення прав громадян України.

З тим, що права громадян України ганебно порушувались і на Заході, і на Сході, і в Центрі, і в Криму, мабуть, погоджуються всі.

Однак, маю зазначити, що ані протистояння між «Беркутом» та Майданом, ані військова агресія Росії не в стані безпосередньо наближати нас до захисту якихось загальногуманітарних прав людини і громадянина.

 

Проти чого об’єднувались ВСІ громадяни України? Проти свавілля суддів, прокурорів та інших правоохоронців.

Що ми сьогодні робимо для того, щоб щось змінити? Та майже нічого. Принаймні дуже мало.

Звичайно: добре що періодично відбуваються якісь патрулювання ППС-ників разом з «дружинниками», добре, що ДАІ «призупинила» роботу в стилі «виїзд патруля на заробітки». Проте 99% роботи зі зміни підходів щодо створення демократичного суспільства ще попереду.

Сьогодні ми говоримо про тотальну люстрацію…

Втім, не існує абсолютно чистої та безгрішної людини: нам потрібно змінюватись всім!

Потрібно не просто декларувати принципи, за якими ми маємо жити, але і демонструвати, за якими принципами ми не бажаємо жити.

 На моє переконання, починати потрібно із СУДДІВ. На сьогодні в суддівських підходах немає ніяких змін:

- ТІ, що мають внутрішнє переконання, що можуть постраждати від своїх дій через прямі переслідування «прибічників Майдану», сьогодні дружно (в кращих традиціях) пішли «на больнічку». Багато заяв на звільнення (добрі компенсації!).

Тут навіть добре: самоочищення.

- За останні роки (особливо останні років п'ять), суди вже напрацювали практику «боротьби із правами українських громадян». Система працює просто: спочатку проштовхується якесь рішення в інтересах якось можновладця, чиновника, потім - «узагальнення…», й іншого виходу для суддів, як застосовувати практику із ганебного порушення прав громадян, вже майже не існує.

- Не існує ніяких гарантій, що сьогодні чи завтра, діючи в інтересах якогось можновладця чи чиновника, суди не перестануть відбирати у громадян майно, землі, нерухомість та т.п., сприяти відвертим рейдерським захопленням та неправомірним переоформленням прав громадян на майно.

 

Суспільство має дати чіткий сигнал судам та суддям: «Цього не варто робити».

За аналогом «списку Магнітського» нам потрібно готувати власний «Список Кирєєва».

Списки потрібно складати за різними ознаками. Починаючи із жартівливого: ознака непридатності головуючого за графою «Читання». Можливо, це і жарт, але «скороговорки» суддів - це і неповага до, власне, Суду як інституції, і психологічне бажання приховати (сховати за скороговоркою) власну заангажованість.

Звичайно, важливо із водою не виплеснути немовля. Переконаний: у нас і сьогодні є дуже багато дійсно висококваліфікованих суддів. Психологія їх – травмована. Більшість вже має «внутрішнє переконання», що сьогоднішні «правила гри в суд» - це і нормально, і вже «якось до цього звикли», і "краще не чіпати"…

Ні. Потрібно не просто «чіпати», а «викорчовувати»…

 

Приклади суддівського свавілля. Сліди Сергія Тулуба та Володимира Олійника (разом із сином Русланом Олійником)

Через місяць після розстрілу «Небесної сотні», яка загинула в тому числі й за світле майбутнє України без продажних та корумпованих судів, Черкаський районний суд (суддя Суходольський) призначив розгляд справи щодо позбавлення прав громадян України на земельні ділянки, виділені громадянам ще у 2008 році.

Як стверджують громадяни, справа замовна. Замовники - колишній губернатор області Тулуб та нардеп Олійник. До речі, позов про позбавлення громадян земельних дачних ділянок подав син нардепа Олійника, черкаський районний прокурор Руслан Олійник.

У чому ганебність та неприпустимість спору?

На моє тверде переконання, ТАКІ ПОЗОВИ - це яскравий приклад того, коли суддівсько-прокурорський дует може  будь-кого позбавити його прав на майно, на землю та т.п.

Тобто європейський принцип правової певності на володіння майном брутально порушується в наших судах.

 

По суті прокурор Руслан Олійник звертається до суду з посиланням на те, що ним у 2012 році здійснювалась перевірка рішень Черкаської райадміністрації, що були прийняті у 2008 році, і, за підозрою слідчого прокуратури, рішення щодо виділення земельних ділянок 146 громадянам нібито приймались із порушенням процедури.

Можу дуже довго говорити про абсурдність такого позову прокуратури, але зверну увагу на самі банальні, найпростіші порушення прав громадян прокуратурою (чи не абсурд?!), що лежать на поверхні.

Зверніть увагу: земельні ділянки виділено ще у 2008 році. Громадяни здебільшого здійснили забудову ділянок: побудували дачі, засадили грядки, «протягнули» комунікації: електроенергію та ін.., побудували спортивні майданчики, тощо… Через 5 років прокуратура району «раптом» вирішила відібрати у громадян майно… Перше питання, що виникає: позовна давність. Для оскарження  розпоряджень голови державної адміністрації встановлена позовна давність у  шість місяців.

А, прокуратура, за правилами, встановленими не законами, а саме «суддівською практикою», вважає, що вона може у будь-який момент перевірити нормативні акти будь-якої давності, відкрити кримінальне провадження, і саме з цього моменту поновлюється перебіг позовної давності для подачі позовів у цивільному чи адміністративному процесах! І суди з цим погоджуються! Як на мене – повний абсурд!

 

За таким же принципом,у черкащан «відібрали» готель «Росава». Не буду вдаватись в правові аспекти судових розглядів, але звертаю увагу на наступні моменти:

- Через 9 років та 9 місяців після підписання «первісних» актів про передачу готелю «профспілкам» прокуратура  (як і з земельними ділянками) провела перевірку та виявила певні порушення. Це стало підставою для зміни статусу готелю.

- В готелі працювало близько 100 осіб, тобто громадяни мали роботу, сплачувались податки до місцевого та загальнодержавного бюджету. Тільки оплата за землю до міського бюджету складала близько 300 000 грн на рік.

- З моменту «передачі» готелю Фонду Держмайна все змінилось: громадяни втратили робочі місця, і вже ми всі разом виділяємо їм «соціальні виплати» через Державну службу зайнятості. Звичайно ж, про жодні платежі до бюджетів вже не йдеться. Навпаки - за рахунок бюджету здійснюється охорона «занепалого колишнього готелю».

На моє тверде переконання, таку практику потрібно зупиняти.

Головний критерій для суду: ПРАВО ВЛАСНОСТІ громадян, територіальної громади є непорушним! Ця норма повинна бути не декларативною, а такою, що належним чином реалізується у кожному суді, у кожному судовому засіданні.

 

Повинен бути дієвий громадський контроль за дотриманням судами принципу захисту та охорони прав. Судові розгляди мають бути дійсно публічними, а всі випадки ганебного порушення прав громадян мають набувати широкого розголосу!

 

 

 

Фото advokat-panukhno.net.ua

Поділіться з друзями: