Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Лют 2014

«Гра» у правосуддя за Римським статутом

Читайте більше в рубриці Соціум
 

На Євромайдані майорять плакати із гучними гаслами про те, що злочини проти людства не мають терміну давності і відповідальність за них настає навіть якщо людина діє за наказом. «"Беркут" здійснює злочини проти людства», - в один голос заявляють «кухонні експерти» та визнані адвокати і правозахисники.

Злочини проти людства

Що таке, власне, злочини проти людства і чим вони регламентуються? Хто насправді має карати злочинців? Держава? Чи ті, хто потерпає від їхніх дій?

На ці питання намагалися знайти для себе відповідь учасники семінару «Модель Міжнародного кримінального суду» (Model of International Criminal Court, далі – MICC).  Переважно це були студенти вищих навчальних закладів та молоді активісти, а також іноземні волонтери з Туреччини, Німеччини та Норвегії, які хотіли покращити свої знання про права людини. Захід відбувся за підтримки Міністерства закордонних справ Естонії та Конгресу національних меншин України.

Символічно, що семінар, на якому досліджували дискусійні світові судові справи за принципами Римського статуту, проходив у період, коли в Україні приймалися диктаторські закони.

У міжнародному судовому законодавстві питання геноциду, злочинів проти людства розглядаються саме за Римським статутом. В Україні ж він досі не ратифікований.

 

Дискусія заради порозуміння

Уперше ідея МІСС з’явилася в Німеччині, її засновниками були організації Kreisau і Фундація Кшижова для європейського порозуміння, які займаються організацією проектів у сфері політичної освіти, приділяючи особливу увагу боротьбі з наслідками нацизму. Сама ж програма уперше побачила світ у 2005 році й була розрахована на студентів вищих навчальних закладів, які хочуть дізнатися більше про права людини і їх нівелювання в контексті Другої Світової війни.

«Молодь збиралася разом, щоб обговорювати суперечливі моменти історії взаємин Німеччини і Польщі, особливо, якщо йшлося про злочини проти людства. Усе це відбувалося у вигляді гри чи симуляції. Цей формат дозволяє не стільки «зробити» з людей юристів, скільки розпочати говорити про важливі речі, про те, що є суперечливим у нашій історії», – розповідає менеджер проекту і один з тренерів Уве Поом.

Тренінги МICC дозволяють, у першу чергу, дізнатися більше про права людини та про сам судовий процес. Часто прості, на перший погляд, справи «обростають» важливими подробицями, які докорінно змінюють вирок.

Навчання відбувається у форматі «гри у суд», де кожний може спробувати себе в ролі обвинувачів, захисту чи суддів.

«Ми прагнемо, щоб учасники обговорювали не тільки правовий бік справи, а й моральний аспект. Останнє навіть видається мені більш цікавим, адже таким чином можна побачити, як люди сприймають право і закон, що це для них означає насправді», – пояснює головний тренер проекту, спеціаліст з публічного мовлення Віктор Ніконов.

«Ми хочемо показати випадки нехтування правами людини у світовій історії, зокрема ХХ століття, не у чорно-білих кольорах, а, так би мовити, «сірих». Щоб люди навчилися помічати різницю в ставленні злочинців до свого вчинку, а також різні обставини вчинення злочину», - продовжує Ніконов.

Запрошуючи учасників, які вже мали ґрунтовні знання з галузі юриспруденції, організатори розраховували серед них знайти майбутніх тренерів, які продовжать життя цього проекту в Україні вже без їхньої участі. 

«Ми з Віктором хочемо переконатися, що нам уже не потрібно буде летіти з Естонії в Україну, аби люди вчилися», - пожартував Уве Поом.

Ніконов та Поом вже мали досвід проведення тренінгів в Естонії, Молдові та Грузії.

«У першу чергу, ми обираємо країни, де, на нашу думку, є потреба диспутувати про неоднозначні моменти в історії, аби порозумітися з іншими країнами. Наприклад, в Естонії на МІСС велися активні дебати між етнічними жителями та російськомовним населенням. Зазвичай, учасники залишаються вдоволені після таких зустрічей. Ми подумали, що цей метод може бути актуальним й для України», – наголосили організатори.

Ще раніше, дізнавшись про ситуацію в Україні із побиттям мітингувальників 29 та 30 листопада, а також 1 грудня 2013 року, тренери не випадково вирішили провести семінар  для молоді саме зараз.

«По-перше, саме держави колишнього СРСР часто мають проблеми із порушенням основоположних свобод людини. Правова освіта, яку дають тренінги МІСС, може допомогти у їх відновленні й захисті.

По-друге, актуальне питання: чи було насилля, що мало місце на Майдані Незалежності 29-30 листопада злочином проти людства. Якщо політичні групи зловживають владою, то це ще не є справою Міжнародного кримінального суду – це справи судів в Україні. Інша річ, якщо всередині країни система не працює. Можливо, якщо люди краще собі уявлятимуть, що таке злочин проти людства, вони матимуть впевненість вимагати більше від своїх структур», – пояснює  Уве Поом.

 

Злочин і кара

Український семінар тривав два дні. У перший день учасники відвідували лекційні заняття, аби краще ознайомитися із Римським уставом і системою Міжнародного кримінального суду. Домашнім завданням була конкретна справа – і в учасників семінару на підготовку аргументів був лише один вечір. На другий день, власне, розігрувався суд і проходили дебати.

«Усім встати, суд іде! Розглядається справа Дражена Ердемовіча, Боснія і Герцоговина», - оголошує «суддя».

Це одна з найскандальніших справ у світовій історії: чоловіка звинувачують у розстрілі близько 70 цивільних громадян.

У 1995 році у Боснії й Герцоговині сербські війська збирали боснійських чоловіків і хлопчиків, старших за 14 років, і везли на масові розстріли. Одним з місць страти було й село Пилиці, де й опинився Дражен Ердемовіч, який на той час служив у розвідці сербської армії. Спочатку чоловік відмовлявся виконувати злочинний наказ, але коли йому сказали, що у такому випадку він може доєднатися до шеренги людей на розстріл, він змушений був стріляти.

Пізніше Ердемовіч самостійно вийшов на контакт з журналістами, де і розповів свою історію.

В імпровізованому суді його обвинуватили у злочині проти людства, адже на масовому розстрілі з його участю загинуло близько 70 мирних жителів.

Після того, як виступили обвинувачувані й захисники, судді майже на годину залишили кімнату. Повернулися із вироком – визнати, що підсудний скоїв злочин проти людства, але виправдати його за статтею 31 пунктом «д» Римського статуту – злочини, скоєні під погрозою смерті.

Одна з особливостей міжнародного кримінального права полягає в тому, що не можна порівнювати цінність одного життя й сімдесяти. Навіть якщо людина пожертвувала життям сімдесятьох, аби врятувати своє – вона все одно може бути виправдана. На цьому неодноразово наголошували тренери. 

У реальному житті Дражена Ердемовіча визнали винним у злочині проти людства і засудили спочатку до 10 років позбавлення волі, а потім скоротили строк до 5. На вирок надзвичайно вплинули пом’якшуючі обставини: те, що чоловік здався самостійно, розповів виняткову інформацію про командирів загонів, точні місця розстрілів і перебіг подій.

 

Анна Якутенко, Центр інформації про права людини

 

 

 

Фото www.myshared.ru 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему