Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


06 Лист 2013

Військовий музей на хуторі Шампань

Читайте більше в рубриці Соціум
 

Хутір Шампань розташований на Звенигородщині Черкаської області. Складається з однієї вулиці. По один бік живуть люди, по інший – ліс. На одному з дворів вивіска «Прокат военной техники». Це військово-патріотичний музей родини Бойків. Саме сюди я і попрямувала.

Музей створили два роки тому рішенням Української спілки ветеранів Афганістану в Звенигородському районі.

Зустрів мене песик Гітлер. Він, звичайно, не схожий на ідеолога фашизму, але нашийник зі свастикою носить. Чомусь відразу промайнула думка, що сьогодні у мене буде цікава розмова з власниками цього пса.

Отже, про музей. При вході мене привітав товариш Ленін, а також плакати «Родина-мать зовет!» і «Ты записался добровольцем?». До цього моменту Леніна бачила винятково у центі якогось міста чи села на постаменті, або у підручниках тих часів. А тут вождь стоїть на зеленій травичці і рукою на стіни музею показує – запрошує!

Екскурсію мені проводить дружина власника музею Світлана. Проходимо в один із залів музею (їх всього два). Тут я зрозуміла, що для того, аби відчути, чим жила тодішня молодь (а це наші батьки, дідусі) справді потрібно сюди завітати. Засоби пересування, одяг, випивка – все зібрано за скляною вітриною.

«Колекцію пляшок із випивкою та машинок радянського часу ми збирали понад 29 років», - розповіла Світлана.

Далі ми відвідали ще один зал, а потім пішли дивитися на гордість цього музею – броньовики і ракетовози. На хвилину мені здалося, що подвір'я Бойків більше нагадує військову базу, ніж сільське обійстя.

«Техніка у нас, як бачите є, проте подорожуємо ми на ній не часто, бо це дорого! На 100 кілометрів броньовик спалює 60 літрів пального», - зазначила Світлана.

За її словами, музей створювався не для бізнесу, а як пам'ять про минулі роки.

«Зараз ми здаємо техніку на прокат. Був випадок, коли замовляли на весілля. Наречену викрадали афганці на «БТР-і» - незвично і дуже весело!», - пригадала власниця музею.

 

SAM 4413

 

Засновник музею Олег Бойко був учасником війни в Афганістані. Відразу після служби виникла ідея створити музей. Допомагали у цьому брат Руслан та багато інших хлопців, які теж воювали. Спочатку музей був присвячений лише війні в Афганістані, а вже пізніше - і Другій світовій. Нині він складається із двох залів. Також будується ще один, який буде більшим за весь теперішній музей, – це зал солдата.

У ньому представлять експонати часів Козаччини, заслання Тараса Шевченка у Казахстан тощо. На вітринах будуть одяг, зброя та інші реквізити. Також у планах відбудувати афганський кишлак у мініатюрі, показати військову частину, будинки місцевих жителів. Окремо буде представлена партизанська база періоду Другої світової війни - так звана землянка, у яку люди матимуть змогу потрапити та уявити умови, в яких діяли партизанські загони. Все це буде втілюватись у життя навесні.

 

SAM 4405

 

Музей підтримує зв'язки з туристичними фірмами Черкас, Києва, Одеси. Дуже багато приїздить іноземців із Аргентини, США, Чехословаччини, Польщі. Також музей часто відвідують школярі. Їх приваблює бойова техніка, на якій можна покататися, а також потримати у руках справжній автомат. Музей співпрацює з головою Звенигородської спілки Афганістану Олександром Антонюком, який, у свою чергу, піклується про дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей. Для них проводяться безкоштовні екскурсії.

 

Кожен відвідувач музею може відчути себе партизаном, воїном-афганцем, а також замовити військову техніку в оренду, зробити на згадку фотографії в уніформі солдатів різних часів та народів зі зброєю різних типів, і наостанок скуштувати солдатської каші з польової кухні.

 

SAM 4380

 

 

 

Фото автора

Поділіться з друзями: