Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Лип 2013

Козацький хутір - мальовнича місцина

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж
 

Україна має чимало маловідомих і красивих місць. Деякі з них далекі від "цивілізованої" краси. З одного боку, це добре. Вони не "засмічені" елементами сучасної, комерційно-техногенної цивілізації. З іншого, ці місцини потребують догляду. Тим не менше, первісна краса й енергетика вабить до себе. Одне з таких місць - Козацький хутір.

Ми потрапили в Стецівку за досить мінливої погоди. То дріботів дощ, коли сяяло сонце, то зривався розгонистий вітер. То ставало холодно, то було спекотно, то лякало дощем. Старе село Стецівка - ще, як розповідають, козацьке. Ми колись - років 3-4 тому - застали тут навіть музей, де зберігались місцеві пам'ятки й культурні скарби. Утім цього разу музей ми побачили порожнім і напіврозваленим. На нас дивилися лише вибиті шибки.

IMGP8156

Місцева жителька розповіла, що все з музею вивезли на "Козацький хутір". Однак перед тим, як іти пішки якихось 4-5 кілометри до етнографічного комплексу, ми ще вийшли на узбіччя села й обійшли три млина. Тут мав постати музей млинарства. Однак і на сей раз не склалося. Зламані крила. Така собі романтична пустка.

DSC 7841

DSC 7846

DSC 7859

DSC 7889

DSC 7923

Різного зілля місцями - по пояс і вище. Але ж красиво! Незважаючи на все. А які пісні вітру чути, як зайти до млина! Так не лише Дон Кіхотом станеш.

Відтак - намотування кілометрів до Козацького хутора. По дорозі зустрічаємо "журавель". Вода в криниці ще є, але колодязь треба чистити.

DSC 7935

Ось він. Нарешті. Козацький хутір. Просто чудові краєвиди. Але повноцінного музею тут поки немає.

Спершу витягаємо води з криниці й втамовуємо спрагу. Залишки води виливаємо у вирізьблену "посудину". Очевидно, для коней, які пасуться поруч. Спутані.

DSC 7938

DSC 7941

DSC 7949DSC 7955DSC 7968DSC 7971DSC 7977DSC 7979

DSC 7982

Утім, тут не тільки живуть коні. Біля давньої дерев'яної церкви - отара овець на чолі з круторогим бараном. Таких ріг ми ще не бачили. Цей грізний ватажок керує десь сімдесятьма душами, себто вівцями.

Як тільки наближаємось до церкви, круторогий велично підходить до ганку храму й б'є його рогами. Вмить з-під укриття вискакують овечки і вся отара йде від будівлі. Коли намагаюсь підійти ближче, баран починає грізно хрипіти. Справді "крутий".

DSC 7989

 DSC 8030

Ще тут є кілька хат і клунь. Біля них бачимо жорна, кинуту на бік ступу. На паркані - глечики. Усі будівлі закриті.

На узвишші ще стоїть вітряк. Без крил.

DSC 8002DSC 8005DSC 8008DSC 8014DSC 8015DSC 8027

Красиво. Хоч трохи сумно. Це ж який скансен можна зробити! Така розкішна місцина. Цікаво, де ж тут знаходяться експонати із Стецівського музею? Можливо, валяються як ступа...

Зате є кілька місць для відпочинку на природі. Ставок. Таблички про заборону купатися.

На пагорбі поблизу млина знаходимо запаси материнки, звіробою та інших трав. Як кажуть, ляпота.

Періодично територію обходить і поглядає на вівці охоронець із собакою. 

Ближче до входу в етнографічний комплекс - скіфська чи аля-скіфська кам'яна скульптура.

DSC 7961

Виходимо з чарівного "недомузею". Минаємо чагарники з акації. Попереду - ще з 8-10 км до дамби, Тясминської насосної станції та "нової Стецівки".

В "старій" Стецівці зненацька помічаємо гніздо з лелеками. В одному гнізді - аж четверо птахів. Коли підходжу ближче - вони відлітають. Ще довго "ганяюсь" за ними, відтак - вперед до дамби.


DSC 8031DSC 8034DSC 8046DSC 8049

Тясминська насосна станція - найбільша на Дніпровському каскаді водосховищ, Довжина дамби – до двох кілометрів. Є де розгулятися.

DSC 8090DSC 8094DSC 8095DSC 8102

Власне, Стецівку на Чигиринщині знають як одну з "гарячих точок" завдяки цій так званій Тясминській дамбі. Саме поблизу неї в 50-60-х роках минулого століття утворилася "нова Стецівка", тобто нова частина села. Ця дамба, котра стоїть на Кременчуцькому водосховищі, і є символом створення цього штучного моря або водяного "монстра". Завдяки галасу навколо Тясминської дамби про Стецівку не так давно заговорили як про джерело меганебезпеки. Невідомо, чи галас підняли під кампанію чергового післявиборчого "перерозподілу" власності, в тому числі й під час спроби "захоплення" "Нібулону" (ходять легенди про інтереси Януковича-молодшого чи його товаришів), чи в контексті реальної небезпеки. Так чи інакше, після катастрофічних розмов про небезпеку затоплення 26 довколишніх сіл в результаті пошкодження дамби, врешті, затихло. Одним словом, кінець світу поки переноситься.

Жителів "нової Стецівки" все менше й менше. Хоча побудували не так давно кафе.

З іншого боку, після останніх виборів закрилася єдина тут заправка. Місцеві кажуть, що влада так "покращує життя" "чужого" бізнесу.

А ще, як говорять люди, сюди перестали возити газ в балонах. Начебто це сталось після того, як можновладці "добралися" до фірми, яка цим займалась.

Загалом село як село. За ним - ставок. Вічні, височезні й химерні будяки. Вони вже тут як екзотичний і чимось привабливий елемент декору.


DSC 8053DSC 8061DSC 8069DSC 8070

DSC 8077

DSC 8104

Після похідного дня ноги таки гудять. Але відчуття насправді неймовірні.

Краса. Майже неторкана. На межичассі. Тонка грань між глобальним знищенням природи в ім'я нових технологій і природою в майже первісному вигляді.

 Фото Олександра Солонця, НародUA.

Поділіться з друзями: