Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Лип 2013

Дача Нарбута й Теліженка - майже музей

Читайте більше в рубриці Фоторепортаж
 

Єлизаветівка поблизу Черкас відома не лише гарними краєвидами, дачами і водяними просторами. Тут працював у своїй майстерні відомий художник Данило Нарбут. Сьогодні ж тут від "теплого Олекси" до Покрови вже років 12 господарює митець Микола Теліженко. Він викопав маленький ставок, посадив близько 700 дубів і сосен (з яких збереглося, мабуть, кілька десятків). "Дача Нарбута" - досить творча і майже музейна місцина. Надворі - різні скульптури, коряки та інші химерні речі. Є майстерня Данила Нарбута. Втім, як каже Микола Теліженко, цінних речей він тут не зберігає і ніяк до кінця не облаштує "дідову майстерню". Зараз на обійсті будується "баня". Городом займаються за винагороду місцеві мешканці.

Завдяки черкаським артистам Юрку Прокопчуку й Наталі Мамализі ми нарешті тут побували, зустрівши на "дачі Нарбута" не лише Миколу Теліженка, але і його побратима - скульптора із села Моринці Юрія Олійника. Останній часто допомагає Миколі Теліженку по господарству й у мистецьких речах.

 

 

DSC 7785DSC 7787

DSC 7784

DSC 7786

DSC 7719

DSC 7714

 

Нас приймали в корчмі "Будяк", яку побудував ще Данило Нарбут. Тут висить колекція дзвіночків Миколи Теліженка, яку він збирав десятки років. Дзвіночки - з різних країв, в тому числі з Єгипту та Індії. Також тут є колекція пляшок різноманітних "гарячих" напоїв, частина яких пішла у фундамент.

 

DSC 7736

DSC 7753

DSC 7755

DSC 7740DSC 7742DSC 7743

DSC 7744

 

Ще Юрій Олійник продемонстрував нам велику місцеву "гордість". Її викопали на городі, коли робили ставок. Це - величезна кістка. Її Микола Теліженко називає "кісткою мамонта". Звісно, науковці її не досліджували, але, як говорить митець, "не куряча ж вона". Кістка мамонта лежить в майстерні.

DSC 7750

До речі, кісток, зокрема черепів всіляких тварин, у цьому місці - достатньо. 

DSC 7720

 

Микола Теліженко стверджує, що ці місця - взагалі дуже "історичні".

"Копав ставок і знайшов кістку. Тут же Межиріч поряд. Недалеко курган був. Розтаскали його. Звідки ж тут "гори" взялися? Оце як льодовик тягнувся, - оце воно надвинуло сюди. Гори фактично із Києва до Чигирина тягнуться", - каже Микола Теліженко.

 DSC 7715

"Мамонти були колись як домашні тварини", - додає Юрій Олійник. Правда, невідомо, чи в якості волів їх використовували, чи в якості коней.

"Хочу майстерню діда Нарбута доробити, його фотографії роздрукувати. Самому нема коли працювати, поки баню будуємо", - розповідає про свої давні плани Микола Теліженко.

 

DSC 7727DSC 7728DSC 7729DSC 7730DSC 7731DSC 7732DSC 7733

DSC 7734

 

За словами митців, колись тут протікала річка Шовковичка. А потім почалося "підкорення природи", затоплення земель і пам'яток.

 

"Цього року вода забрала 12 метрів берега", - говорить Микола Теліженко. Коли мова заходить за хмари, він згадує, що восени тут частенько дощі йдуть безпросвітно.

"І хмари скрізь такі… Більшої насолоди немає, як сидіти і дивитися", - додає замріяно.

 

У ставку водяться карасики. Колись вони, як розповів Микола Теліженко, були "золотими", а тепер - білі. Як стверджує художник, їх в копанку занесли... пташки. А ще сюди запустили в’юна й лина. І "пару сомиків".

 

"Був колись такий гарний золотий карась – прямо золота рибка. Так приємно було його ловити. Але зараз він перевівся – став білим. Якось батюшка до мене приїжджав, то захотів порибалити. На кладочці сів і наловив з піввідра карасів", - пригадує Теліженко.

 

В копанці "Нарбутон", вкритій ліліями, крім цього, живуть навіть черепахи. Одну з них називають дуже творчою. Якось ця черепаха вилізла на лілію і нюхала її цілу добу. Так, що квітка на ніч і не закривалася.

 

DSC 7721DSC 7723DSC 7725

 

Після куштування горохової каші, сала й рибки йдемо в майстерню Данила Нарбута. Тут - фотографія Нарбута з собакою Радою. Цю майстерню також будував "дід".

Є ще тут божник, прапор Данила Георгійовича, різні скульптури.

На прапорі Нарбута написано: "Ловись рибка велика й маленька, пийсь горілка гірка й солоденька". Він вивішувався на щоглу.

А ще тут десь зберігається міліцейський кийок, який діду Нарбуту подарували унсовці після трагічних подій під час поховання патріарха Володимира на Софіївській площі в Києві.

Біля майстерні - шкло із фарбами Данила Нарбута. Микола Теліженко каже, що художник не визнавав палітру і завжди змішував фарби на шклі.

 

DSC 7757

DSC 7758DSC 7760DSC 7763

DSC 7764DSC 7765DSC 7766DSC 7772DSC 7773DSC 7775

DSC 7776

DSC 7777

 

DSC 7778DSC 7779DSC 7781DSC 7783

 

 

 

 

Фото НародUA

Поділіться з друзями: