Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Лист 2012

"Не бийте, дядечку, я б вас не зачепив, я б тільки був би хлібинку взяв…"

Читайте більше в рубриці Соціум
 

Про бабцю Катерину НародUA уже писав. Ми довго спілкувалися з нею, і з-поміж іншого розпитували також про те, як вона пережила Голодомор. Катеринці тоді було 12 рочків:

 

І досі пам’ятаю смак сухої картоплі, яку збирала і їла… У нашого рідного батька - діда Захарка - сестра Ганна виїхала давно в Херсон. Жили вони в Херсоні. Приїздили в гості, як я невеличка була. То нас тітка в голодовку визволила. Ми було назбираємо сухої картоплі, сестра Параска – та, що в Херсон заміж вийшла - та бувало намне вона тії картоплі, насуше суху, та на сито просіє, та й напече нам макоржеників. А мати й батько пішли аж у Херсон, бо в Херсоні врожай був, до тітки Ганни. Тижні два їх не було. А та Параска як напече з сухої картоплі, а їх не можна в’їсти. Суха картопля перемерзла, ми ото було за сапи і риємо, де не виорали. Та туди ще качанів натовчемо, та просіємо… А ще  коровка нас на світі тримала, бо доїлася.

 

А тут батька й матері з цього Херсону ніяк не дождемося, плачемо. І Параска журиться. Неділь дві побули вони там, підготовили сухарі додому. Приходять, а в нас картопляники напечені з тією джемигою із качанами натовчені. То ми ними год  - хрест кладу не брешу – як гуляли на вулиці, та як покотимо, як покотимо, бо воно ж таке тверде, що не в’їси.

 

А батьки хліб напечений принесли, і по пуду несли на плечіх нам борошно. А старець як побачив у вікно хлібину, то ледь не витяг. Та добре, що сусідська баба Гедзка побачила, що під вікном щось стирчить і не йде. У нас же світиться в хаті. А воно старець. Уже відкрив шибки і хотів хлібину потягти. А мати ж привезли такий гарний напечений хліб та й поклали його на столі. А стіл навпроти вікна був. Батько хотів того старця бить, а він проситься: "Не бийте, дядечку, я б вас не зачепив, я б тільки був би хлібинку взяв. А в сундук не ліз би". Та так же божиться. То мати йому відрізала скибочку хліба.

 

У нас сім’я була велика, але від голоду врятувала корова. А сусіди було й їжаків ловили та їли. А то страшно й згадати… ідемо, а в яру циганочка лежить. Ми їй давали тих макоржеників, а воно ж ручку простягає, то як же ти їй не даси?! І бідненьке полежало тиждень та й загинуло, бо намняли їй жита сирого, то як допалася, що розпухла та й шлунок лопнув…

 

Фото: ukraine-foto.org.ua

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему