Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


11 Жовт 2012

Любов Майборода: "Доки будемо обирати клептоманів?"

Читайте більше в рубриці Трибуна
 

Любов Майборода ніколи не боялася критикувати владу. Вона – чи не найдемократичніший політик в Черкасах. Вона очолювала списки БЮТ та інших партій, але, як сама розповідає, через відмову брати хабарі опинилася поза партіями. Вона живе в «хрущовці» і каже, що щаслива тим, що не стала однією із мільйонерів. Вона завжди вимагала зняти всілякі пільги та високі зарплати-пенсії з «небожителів» і піднімати рівень життя «рядових». Серед останніх її перемог – допомога хворим із хронічною нирковою недостатністю, «Астра» і так далі. Тепер вона вирішила не дати «мільйонерам-мільярдерам» та авантюристам-парашутистам стати народними депутатами від Черкас, і балотується в рідному 194-му окрузі. Тут вона виросла разом із чоловіком та дітьми, тут її знають не один десяток років. Утім, вона не світиться на ТБ і в пресі, бо "завжди перемагала не грошима".

 

«Дорогу здолає той, хто йде. Це – мій принцип. Інакше я б просто в цю політику не йшла»

 

 

Цинізм мільйонерів-мільярдерів

Спостерігаємо відвертий підкуп виборців. Відома по нашому, 194-му, округу кандидатка-мільйонерша кожен день відвідує дитячі садки, школи і так далі. Постійно роздає «подарунки». На кожному кутку – її прізвище. Більше того – залучаються для пропаганди навіть такі організації як «Червоний хрест», представники якої ходять по різних установах та квартирах і агітують голосувати за Жуковську. Так, до мене додому прийшли представники «Червоного хреста» із скринькою і пропонували здати пожертви і водночас агітують голосувати за цю мільйонершу, представника «Азота» і Фірташа.

Ці всі технології – і формування виборчих комісій, і підкуп – це кремлівські технології. Мене вражає цинізм, з яким клан Фірташа обробляє нашу Черкаську область. Міський голова Черкас Сергій Одарич підключив усі свої ресурси, всю команду – департаменти освіти, соціального захисту населення, прибудинкові комітети і так далі. Уся ця машина працює сьогодні на одного кандидата - на представника клану Фірташа Валентину Жуковську. Цей клан Фірташа хоче лише захистити і примножувати свої мільярди, далі збільшуючи прірву між багатими і бідними.

 

Шанси опозиціонерів

- Чи є в опозиції, зокрема у вас, шанси, назважаючи на всі ці ресурси і технології влади і олігархів, перемогти?

- Я особисто вірю в людей. Вірю в Бога (дивиться на ікону Божої матері на стіні в робочому кабінеті).

Кожен судить по собі. Для мене, наприклад, є речі, які не можна купити за гроші. Для мене гроші не є, не були і не будуть цінністю і чимось головним. Я вважаю, що таких людей, як я, дуже багато. Більшість моїх друзів – такі ж.

І ті 300 чи 500 гривень, які виборець отримає за голос, нічого не змінить в його житті. Більше того – набагато більше після виборів у цього виборця ці мільйонери заберуть.

Звідкіля ж ці мільйони беруться в той час, як більше ніж 70 % людей – на межі бідності? Звичайно, що цих бідних людей просто обкрадають. Як то кажуть, ідемо куме голосувати за тих, хто буде нас обкрадати.

Шанси є. Кожна людина відповідає за все, що робиться в країні. Я роблю, зі свого боку, те, що можу робити. Я беру участь у виборах, щоб щось змінити в цій країні. Показати людям альтернативу, демократію. Щоб вибір у людей був свідомим і демократичним.

 

Перемоги над "грошовими мішками"

- Судячи з ваших попередніх виборчих кампаній, у Вас вже є досвід перемагати «грошові мішки»…

- Я не раз перемагала у виборчих кампаніях. І, відповідно до даних наших досліджень, сьогодні мій рейтинг зростає, на відміну від двох так званих «лідерів», які нібито мене випереджали.

Саме я є представником простих людей – лікарів, вчителів, пенсіонерів і так далі. Я є представником усіх жінок, усіх працівників, які живуть за зарплату 2-3 тисячі гривень, а то і менше. І нас – більше 70 %.

 

Чому ж ми завжди маємо вибирати до Верховної Ради тих, хто нас грабує?

 

Я не будувала собі триповерхових котеджів при «злочинній» владі, як деякі наші кандидати, які оголосили себе єдиними опозиціонерами. Я не обкрадала народ, не пішла у бізнес…

Весь свій депутатський період я працювала на людей, а не на самозбагачення.

Якщо ми обираємо депутата, для якого матеріальне збагачення – на першому місці, і який вважає, що він чесно заробив триповерхову хату, яхту, п’ять іномарок і так далі, то чим він відрізняється від того самого Фірташа? У того – просто більший розмах. Але він теж вважає, що він заробив чесно мільярди. Інші для них – просто невдахи, які заслуговують на те, щоб їх обкрадали.

 

Парламент не може представляти інтереси купки багатих людей. Доки в парламенті не будуть представники більшості населення, він залишатиметься лише механізмом для пограбування народу.

 

Я балотувалася вперше в 1994 році до Черкаської обласної ради. Балотувалася в тому ж окрузі, де я зараз балотуюся. Це – мій рідний район, де я народилася, виросла, де живе моя сім’я, де я і мої діти ходили в школу. Так, я ходила в 21-шу школу. Мої діти ходили в 15-ту і 1-шу школу. Мій чоловік навчався в 22-й школі. Тобто це для мене рідний район, я не заїжджа тут, не "парашутистка", мене тут усі знають ще з дитинства, як і мою сім'ю  Знають, що я буду все життя захищати інтереси цих жителів, а не забуду про них, як тільки закінчаться вибори.

У мене тоді, в 1994 році, було 11 конкурентів. Головним конкурентом був директор машбуду. Він, як і пані Жуковська, був абсолютно переконаний, що він переможе, і відверто глузував з мене – якась лікарка без грошей хоче його перемогти. Але люди мені повірили і проголосували, незважаючи на його гроші.

Друга моя переможна виборча кампанія була в 2002 році, коли в мене вже було 36 опонентів. За мене тоді проголосувало 28 тисяч виборців. Ми працювали в парі з Михайлом Сиротою, і це для мене – приклад державного діяча, інтелігентного, демократичного чоловіка.

Третій раз я стала депутатом обласної ради, коли очолювала список «Батьківщини» в 2006 році.

А в 2010 році я знову йшла як мажоритарник від міста Черкаси, і знову перемогла, хоча в мене було 14 суперників.

І люди кажуть, що без грошей не можна перемогти. Можна.

 

Тоталітаризм і клептоманія

Нинішня кампанія важча. Зокрема, тим, що при владі в області – Парті регіонів. Це – не партія, а просто бізнесовий клан, який зачистив Донецьку область як Узбекистан чи Північну Корею, коли всі люди зобов’язані голосувати за одну-єдину партію чи єдиного «вождя». Це – тотальна монополія на владу і всі сфери життя одного клану. І сьогодні ця влада хоче перетворити Україну на Північну Корею. Зачищають вони і Черкащину.

Це люди обмежені, які просто крадуть і бояться втрати владу. Тому що матеріальне благополуччя цієї команди, цієї обласної і міської влади в тримається не на розумі, інтелекті, не на професійних якостях, а лише на здатності зубами триматися за владу.

Такої в нас влади ніколи не було – ні при Льошенку, ні при Лук’янці, ні при Черевкові… Бачимо повне злиття мера Черкас Сергія Одарича з губернатором Тулубом. Бачимо, як легко міська влада Черкас, наприклад, віддала в обласну власність центральну, Соборну, площу Черкас.

Ця площа, яка була десятиліттями місцем політичної активності громадян, сьогодні перетворене на місце продажу всіляких трусів і так далі. Продають там і продукти в повній антисанітарії… Тільки б люди не висловили свою позицію.

Це «парашутисти», яких, окрім збагачення, нічого не цікавить. Черкащина для них – територія, призначена тільки, щоб її «доїти».

Показово, що своїм підлеглим Сергій Одарич постійно розказує, що сама стійка суспільна структура в світі – це плем’я. На його думку, суспільство має бути побудоване на принципах племені, де є вожак і є охоронці, а головне завдання племені – захищати свою територію від інших.

Це він неодноразово розказує заступникам і реалізує це в Черкасах.

Так побудована влада на Черкащині, зокрема Партії регіонів. Але тримається ця влада лише на страху. Це мильна бульбашка, яка не знає, що таке професійність, авторитет, демократія, прозорість.

Це люди, які дають найнижчу зарплату і пенсію в Європі. І Одарич, і Тулуб – мільйонери, які просто висмоктують з черкащан мільйони. Тому найперше, що нам потрібно зробити – не боятися. До цього нас закликає і Біблія.

Страх – від диявола. Вони і так забирають у нас все, що можуть забрати. Чого ще боятися? Тому треба, щоб лікар говорив про проблеми медицини і вимагав їх вирішити, вчитель – про систему освіти. А виходить, що лікарів і вчителів ця влада зробила найбільших  хабарників, тому що їхня зарплата – 1,5-2 тисячі гривень.

80 % коштів на охорону здоров’я – це зарплата медичним працівникам. Коли я працювала працювати медиком 28 років тому, то лише 30 % видатків на охорону здоров’я йшло на зарплату. Інше – на медикаменти, обладнання, харчування пацієнтів…

І тому сьогодні хворі все повинні приносити з собою в лікарню – і медикаменти, і харчі, і купувати обладнання. Таке ж саме – в школах.

Це при тому, що бездарні менеджери, такі як Сергій Одарич і губернатор Сергій Тулуб, є мільйонерами.

Яка в таких умовах може бути найголовніша якість державного діяча? Це – його особиста скромність. В Європі матеріальна скромність чиновників – норма. А наші Одарич і Тулуб з кого беруть приклад? З Януковича. Навіщо йому ці всі золочені маєтки? Навіщо людині вісім маєтків по три тисячі метрів квадратних? З золоченими інкрустованими люстрами, дверима… Це – вже хвороба і злочин проти народу, який живе в бідності.

Вони розказують нам, скільки роблять для народу. А в нас, народу, єдине прохання до них – на заважати і не обкрадати.

 

"Живу в "хрущовській" квартирі"

Чому Ангела Меркель, найвпливовіша жінка світу, живе на 4 поверсі багатоповерхового будинку? Чому вона їздить дорогами так само, які в сі громадяни? В цивілізованому світі засуджується ця наша «клептоманія» - любов до розкоші. Врешті, Бог створив усіх людей рівними.

Тому, коли ми говоримо про вибори, то ми повинні в першу чергу, ставити на перше місце моральні цінності людини. Західні країни стали демократичними тому, що саме моральні цінності, такі як справедливість і скромність є визначальними для політичних діячів.

 

- Ну вас таки можна назвати скромною. Живете в скромній квартирі…

- Живу в «хрущовській» квартирі. Такій, як живе 70 % людей. В мене є машина «Славута», є дача – хата без зручностей, - якій 90 років. Нічого більше.

І чесно скажу – більше мені і не треба. Я цілком задоволена. І коли заходжу до деяких людей у величезну хату, то заходиш туди як на цвинтар. Я не розумію, навіщо це все потрібно. На тому ж «Світанку» стоять такі «хатинки» - пусті. Одні охоронці. Тому що в цих людей по шість-вісім таких будиночків. Питається – навіщо? Це – обмеженість.

Я не сумніваюся, що наша країна буде європейською країною. Завдяки незалежності багато людей мають можливість виїхати закордон, подивитися, як живуть там. Ті самі німці, поляки чи англійці не розумніші і не працьовитіші за нас. Вони – такі самі, як і ми. Але вони мають людську гідність. І вони кажуть, що «держава – це я», а нас комуністична партія привчила бути слухняними, просити і дякувати.

 

Мені от дзвонять представники комуністів і кажуть, що «радянська влада дала вам освіту і так далі». А в мене питання: звідки це радянська влада взяла? Мої батьки і мільйони людей працювали за копійки, і створили це все.

А сьогодні маємо підйом комуністичних настроїв. Вони знову обіцяють, критикують владу, хоча самі ж створили цей Уряд Азарова, отримали посади, були в більшості ВР, тобто є частиною команди Партії регіонів.

Але поширення лівих настроїв – це наслідок перебування при владі матеріалістів, олігархічних кланів.

 

Усе це робить людей нещасними. Як написано в Біблії, коли людина буде радіти життю і дякувати за те, що вона має, незалежно від обставин, в яких вона живе, буде знаходити сенс у життя, тоді ця людина буде щасливою.

А в цих клептоманів нема межі – все гребуть і гребуть. І, на жаль, я не бачу сьогодні великої відмінності між представниками влади і так званої об’єднаної опозиції. Скрізь – бізнес-інтереси. Скрізь – культ грошей, який робить людей нещасними.

 

"Коли я виступила проти хабарів, мене виключили з "Батьківщини"

- Ваші слова про Тулуба та Одарича вкотре спростовують ті інформаційні «качки», зокрема і від опозиції, що Ви почали працювати на Тулуба…

- Так, говорили, що я і на Гітлера почала працювати, і на Тулуба… Вони бояться мого впливу серед людей.

Взагалі я оцінюю людей за конкретними справами і можу визнавати хороші справи навіть опонентів. Я вже дала оцінку Тулубу як представнику олігархічного клану Партії регіонів. Хоча визнаю його деякі тимчасові успіхи. Так, він жорстким адміністративним управлінням добудував обласну дитячу лікарню, також ми переконали його не закривати «Фрезеніус», допомогти "Астрі" і так далі. Але це все – тимчасове, тому що його антидемократична політика приречена на поразку. Жорстке адміністрування дає короткотерміновий ефект, а потрібно до влади привести людей, які б заохочували демократію, заохочували ініціативу людей.

Ніколи ще не було такого в ЗМІ, як при Тулубі. Такого самолюбування і культу особи ще ми не бачили. Газети і журнали – з десятками фотографій Тулуба, скрізь в ОДА – його фотографії. Черевко проти Тулуба це просто дитячий лепет…

Навіть диктатори в Азії собі такого не дозволяють. Це ж – приниження. Він заохочує підлабузництво підлеглих, приховування реальної ситуації, страх…

 

З іншого боку, чому мене критикує опозиція? Ви знаєте, що я очолювала список БЮТу, і була головою фракції БЮТ. І все це закінчилося моїм виключенням з БЮТу тому, що в обласній раді стали відверто давати хабарі за голосування. І члени фракції «Батьківщина» стали брати ці хабарі, і пояснювати мені, що їм потрібно якось утримувати партійні організації і так далі. Я виступила категорично проти цього. Тоді мене просто виключили з фракції «Батьківщини» без жодних аргументів.

Але для мене партійність ніколи не була, як для багатьох депутатів, прикриттям, за яким можна стати депутатом. Я завжди дуже відповідально ставлюся до депутатських обов’язків, готуюся, на відміну від більшості депутатів, до кожної сесії, вношу свої пропозиції, свої проекти рішень. Звичайно, владна більшість часто нехтує ними, але це не означає, що потрібно сидіти і нічого не робити.

А більшість самозванців-опозиціонерів, які, подібно до влади, захопили монополію на істину, мене постійно в чомусь звинувачують. Жодна людина, жодна партія чи структура не має право проголошувати себе як істину в останній інстанції. Це вже не демократія, не людяність, не європейськість. Це – примітив і дикість. Чим же тоді наша опозиція відрізняється від влади? Ті й ті відкидають демократію і прагнуть побудувати якісь тоталітарні режими.

 

"Я завжди боролася за демократію"

Чому Україна скільки років борсається і не рухається вперед? Тому що в нас немає демократії, справедливості, рівних можливостей. Тому що в нас немає демократичних партій.

Наші партії не заохочують людей бути активними, не працюють разом з людьми, а завжди прагнуть бути над людьми.

Це – бізнесові групи, які відстоюють свої бізнес-інтереси. Я повністю погоджуюся з Любомиром Гузаром, що немає 200 способів любити Україну. Це бізнес-групи, головне завдання яких – забезпечити матеріальне становище верхівки партії. Чи це – БЮТ, чи Партія регіонів, чи Комуністична партія…

Я вже говорила, що на Заході кожна людина може стати членом партії, навіть не пишучи заяву, як і балотуватися від партії, пройшовши повноцінний народний праймеріз… А в нас навіть важко членом партії стати, не кажучи вже про суми, які потрібно заплатити, щоб стати кандидатом в депутати від партії…

Ці партії гинуть і Україна не просувається тому, що ініціатива мас відсікається. Вожді просто кажуть: голосуйте за нас, бо ми знаємо, що вам треба. Так демократія не будується. У нас опозиціонери – нащадки комуністичної системи, які заявляють, що лише вони – опозиція.

 

Незважаючи на все, підтримую опозицію

Незважаючи на все це, я на кожній зустрічі з людьми наголошую, що потрібно підтримувати на цих виборах опозицію. Для того, щоб була політична конкуренція, і Партія регіонів остаточно не перетворила Україну в тоталітарну країну.

Хоча без розвитку демократії в партіях рано чи пізно це все закінчиться тоталітаризмом.

Однозначно, що сьогодні потрібно підтримувати опозиційні сили. Особисто я підтримую «Свободу».

Потрібно допомогти цій силі потрапити в парламент, адже ми знаємо, що партія «Удар» пройде, «Об’єднана опозиція» також. Але без «Свободи» Верховна Рада не матиме більшості.

Я не зі всім тим, що вони роблять, погоджуюся, і побудова в них тоталітарна, але це одна партія, яка має ідеологію і національні цінності.

Всі європейські країни, всі ринкові економіки побудовані на національних цінностях, національних інтересах. І до цього Україна також дійде.

Коли країна об’єднується як нація, тоді вона може і демократію розвивати.

 

У Верховній Раді хоче змінити бюджетну систему, реформувати медицину...

- Любов Володимирівна, чому все ж Верховна Рада?

- Верховна Рада існує для одного – допомагати регіонам. Демократія і добробут тримається на тому, що регіони мають реальні права. І для цього в нормальних країнах існує парламент, щоб кожен регіон мав своє представництво і міг вирішувати свої проблеми.

Якщо ми подивимося на так зване місцеве самоврядування в Україні, то це одна тільки назва, красива етикетка, які навчили нас приліплювати комуністи.

80 % коштів місцевих бюджетів – це зарплата бюджетників. І правильно Садовий (мер Львова) каже, що сьогодні мер командує двірниками, вчителями і медиками.

Я вже 17 років є депутатом і знаю цю всю «кухню» зсередини, як ніхто інший. Ніякі Жуковські, ні інші мільйонери-мільярдери, які сидять у Верховній Раді, не розуміють це все. Вони не розуміють, чому за сім років в чотири рази збільшилося фінансування медицини, а в лікарнях – такий же бардак.

Вони навіть не уявляють структури бюджету, джерел фінансування місцевого самоврядування.

70 % всіх фінансів сьогодні зосереджені в Києві, і будь-яка влада чіпляється за них, щоб побільше роздерибанити.

Сьогоднішні субвенції регіонам – це щось страшне. У нас забирають гроші, а потім направляють сюди на речі, які регіону і не потрібні. На всілякі вертолітні майданчики, льодові палаци. Замість лікарень, шкіл, доріг…

Так ось за 17 років не було сесії обласної ради, де я б не піднімала бюджетних питань. Мої опоненти навіть казали, що в бюджеті в обласній раді розбирається дві людини – Кулеша і Майборода.

Я завжди говорю, коли гроші використовуються не за призначенням. І знаю, що саме потрібно змінювати.

Треба, щоб податок на акциз в регіонах залишався, треба податок на прибуток теж в регіонах залишати, а не в Київ все відправляти.

Треба створити такою бюджетну систему, якою вона є в Польщі, Німеччині, Чехії, Великобританії…

 

IMGP8455

 

Попитайте в кандидатів, які сьогодні балотуються, яка вартість «ліжко-дня» і харчування в наших лікарнях і так далі. Я, знаючи це все і  постійно захищаючи інтереси наших медиків, хочу також провести медичну реформу.

З іншого боку, в мене немає страху ні перед ким. Я постійно критикую проекти і рішення влади, якщо вони не сприяють розвитку регіону. І ми неодноразово домагалися захисту інтересів людей, коли влада скасовувала свої рішення. Так було з «Фрезеніусом» та хворими на ниркову недостатність. Так було з «Астрою», яку хотіли закрити, і так далі.

 

Я не є бізнесменом, тому мене не можна залякати закриттям бізнесу. Мене не можна купити.

Для того, щоб бути у Верховній Раді, потрібно бути чесною людиною, скромною, професіоналом і мужньою людиною. Я сподіваюся, що всі ці якості в мене є. Принаймні люди можуть оцінити мене по моїй діяльності.

 - Вам пропонували гроші?

- Неодноразово. Але для мене гроші – це лише задоволення життєвих потреб. А вони в мене – досить мінімальні. І я щаслива, що Господь мені допомагає радіти тому, що в мене є.

Тобто мої завдання у Верховній Раді – це децентралізація бюджету. Далі – провести медичну реформу. Також – сприяти національному відродженню. Треба, щоб наша нація усвідомила себе єдиною, усвідомила себе спадкоємцями тих цінностей, за які боролися і вмирали наші предки. Тоді ми будемо відповідальні за свою державу.

Моє завдання – сприяти свободі слова, тому що це – основа демократії і розвитку. Без критики, без різних точок зору і дискусій неможливий розвиток. А будь-яка монополія, зокрема і на точку зору, - це завжди деградація.

Я ж сама – лікар і працюю в комітеті охорони здоров’я, тому зсередини знаю проблеми медицини.

Лише в Росії, Україні та Білорусі медицина входить в структуру місцевого самоврядування. В усьому світі медицина є самостійною галуззю, є страховою і приватною.

Тобто кожна людина платить податки, а якщо не спроможна, то за неї платить держава, як, наприклад, в Грузії. З 5 мільйонів осіб держава там платить страхові внески за двох мільйонів громадян. І якщо людина хворіє, то вона отримує якісну медичну допомогу безкоштовно – за рахунок цих страхових внесків. А в нас людина платить за все і отримує часто неякісну допомогу, хоч медицина називається безкоштовною.

Зробити це нескладно. Це зробила і Прибалтика, і Грузія.

Тобто потрібно ухвалити закон про страхову медицину. Зараз же наша медицина – це величезне джерело корупції. Центральною владою нав’язується постачання ліків і обладнання, які не потрібні пацієнтам.

Це система з висмоктування грошей. По один бік – хворі та бідні медики, по інший – медична мафія, яка сидить на цьому бюджеті.

Саме головне – навчитися визнавати помилки та передові технології. Ми ж не одні в цьому світі, не папуаси на безлюдному острові.

Чому в Німеччині в десять разів вища зарплата? Чому там люди захищені? І це – країна, яка програла війну.

Ми маємо бути відкрити для світу і чесними.

Крім того, в моїй програмі є будівництво сміттєпереробного заводу. Набридло дивитися, як ми закопуємо сміття на тисячах гектарах. Знищуємо чорноземи, отруюємо підземні води…

- Як ви ставитеся до пільг чиновників, депутатів?

- Це – ганьба. У нас, скажімо, голова облради і облдержадміністрації отримує 15 тисяч зарплату. 20 тисяч у них пенсія. Кожен місяць ці бездарні менеджери отримують по 35 тисяч з бюджету.

Це скільком людям, таким, як ми, потрібно працювати і платити податки, щоб вони одержували такі гроші? Сорок осіб мають працювати, щоб утримувати одного такого чиновника.

Зарплату держслужбовцям потрібно піднімати, але не керівникам, а середній ланці. А сьогодні вища ланка службовців – мери, їх заступники, губернатори та їх заступники – отримують в п’ять разів вищу зарплату, ніж середня зарплата в апараті управління.

Тому таку високу зарплату потрібно зрізати і підняти її для рядових службовців.

А пенсія повинна нараховуватися всім на однакових умовах, незалежно від того, чи ти держслужбовець, чи простий робітник. А сьогодні чиновнику береться 80 % ставки, а всім нам – 40 %. Плюс службовці отримують при виході на пенсію десять окладів…

 

- Ваші перші кроки, якщо станете депутатом?

- Я не хочу обмежуватися першими, чи другими кроками. Я постійно буду захищати інтереси черкащан. У кожному колективі я буду мати свого представника. І всім я буду допомагати відстоювати свої інтереси, як робила це і раніше.

Люди мають навчитися захищати свої інтереси і вимагати від влади відповідних кроків.

Першим моїм законопроектом, який я винесу на розгляд Верховної Ради, буде законопроект по страховій медицині. Він уже мною підготовлений.

Так що відразу буду запроваджувати страхову медицину.

 

Поділіться з друзями: