Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


14 Вер 2012

«Безхребетність»: клерки, свобода і нові експерименти черкаського театру

Читайте більше в рубриці Культура
 

Черкаський театр, схоже, підтвердив статус "живого театру". Так, публіка побачила прем'єру вистави "Безхребетність" за п'єсою німецької режисерки та драматургині Інгрід Лаузунд. Цікаво, що це вже друга прем'єра поспіль від черкаського театру за мотивами сучасної німецької драматургії. Відчуття "Дощу у Нойкьольні" Андрія Мая з епатажем, брутальністю і всіма ознаками сучасної молодіжної культури певною мірою продовжилося в "Безхребетності". Дебют молодої режисерки й випускниці харківського університету мистецтв Наталі Неміровської теж порадував експериментами, сценографією, пластикою, грою. Нудне клерківське життя на сцені перетворилося в справжню вакханалію рухів і звуків. Чого вартували лише "інструментальні" композиції акторів-клерків папками, паперами, стільчиками, столами і так далі.

 

«Безхребетність» - психологічний фарс з офісного життя

 

За п'єсою німецького драматурга Інгрід Лаузунд

Переклад українською - Микола Ліпісівіцький

Права на постановку - видавництво Suhrkamp Verlag

Партнер - Ґете-Інститут Україна

Режисер - Наталія Неміровська

Художник - сценограф - Володимир Купянський

Художник з костюмів - Лєніє Ібрагімова

Композитор - Nick Acorne

Балетмейстер - Володимир Татарінов

 

 

Актори:

Павло Гончаров

Олександр Гуменний

Олексій Клименко

Наталія Панекіна

Ірина Чваркова

 


1IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP823811IMGP82381

 

 

Попри "орієнтацію" вистави насправді постановка - не лише і, можливо, не стільки про клерків-чиновників. Радше - про людську гідність, свободу, психологію соціуму, про вміння залишитися собою. Не розчинитися. Не бути "зламаним" будь-якою системою. 

Більше того. Вистава - про програмування батьками дітей на "безхребетність", на невдачу, на залежність...

 

Чесно кажучи, було не по собі від відчуття "дежавю"... Усе це оточує нас, усе це - довкола нас. Як же звідси вийти?

 

Різноманітні алюзії режисера й акторів іноді доводять до сміху, іноді - до жаху.

 

Ножі в головах і спинах клерків, бляшанки на ногах, відсутність штанів після "інтимних" розмов з "босом".

 

Дух "недружнього", антилюдського офісу таки заполонив театр. 

Такий собі психологічний трилер. 

Напруження вчасно знімав чорний і всіляких відтінків гумор...

 

Загалом текст у виставі не відіграє вже якоїсь особливої ролі. Все роблять рухи, звуки, "паперові" пісні, пластика. 

 

Це вже не класичний театр. Це модний сучасний театр. Театр шоу і видовища. Де вже мало говорять слова і фотографії. Де все вирішує відео- й аудіоряд, "картинка".

 

Утім, текст іноді теж забивав памороки. Як от монолог "садиста"-Гончарова, який попри зовнішню бравадність так і не наважився залишити систему, що руйнувала його людське обличчя.

Власне, монолог про щастя. Про ті миті, коли він п'є чай і раптом розчиняється в шматочках чайного листя, поринаючи з ними в далекі світи...

Аж закортілося хорошого чаю, на кшталт улюбленого мате, липи...

 

 

Наталя Неміровська, режисерка спектаклю:

 

Як потрапили в черкаський театр і чому саме тут вирішили ставити виставу «Безхребетність»?

 

Я в Харкові вчилася в університеті мистецтв на режисера театру. Коли закінчила, шукала, як можна застосувати отримані знання. Звернулася до директора театру, і ми порозумілися. Я запропонувала п'єси, які хочу поставити, його це зацікавило, він навіть залучив Гете-Інститут для того, щоб якось реалізувати цей проект.

 

Скільки часу працювали над спектаклем?

 

Над виставою працювали трішки більше двох місяців. Взагалі хотілося б не те що довше попрацювати, але щільніше. Бо в нас випадали репетиції, їх не вистачало. Цього достатньо досвідченому режисерові, щоправда, я поки не дуже досвідчена, бо це моя перша постановка. Два місяці – це нормально для роботи над спектаклем.

 

Чим зумовлений вибір саме такого матеріалу?

 

По-перше, це сучасний матеріал як по структурі, так і по тематиці. І мене перш за все він вразив своєю динамічністю, це дуже живий матеріал. Там є над чим попрацювати і поекспериментувати. Довелося, звісно, чимось жертвувати, бо п'єса виявилася досить довгою. Якби ми ставили весь текст, все, що написано, то це було б не дві години, а мабуть, три. А так як сценічний матеріал вийшов динамічний, то його потрібно було якось сконцентрувати. Три години – це вже було б занадто.

 

Як вам працювалося у черкаському театрі?

 

Дуже приємно насправді. Я очікувала, що буде більше труднощів. З акторами ми дуже добре порозумілися. Взагалі панувала творча атмосфера. Звісно, були якісь такі організаційні моменти – частково через мою недосвідченість, частково – через матеріальні проблеми. Але в творчому плані мені працювалося дуже приємно і легко.

 

Цікава сценографія у вистави...

 

Так, ми гарно спрацювалися із художником-сценографом. Сценографію довелося трішки адаптувати під цю сцену, під її можливості. Мені вона подобається своїм мінімалізмом, і в той же час вона відображає суть п'єси.

 

Чим для вас ця вистава знакова?

 

Перш за все, звісно, тим, що це моя перша робота. Але сам матеріал дуже яскравий якщо говорити про емоційну складову. І дуже гнучкий, сучасний. Це погляд з іронією і з чорним гумором на те, що відбувається із сучасною людиною в офісі. І мені дуже подобаються в виставі містичні, нереальні і майже потойбічні моменти, які сприймаються персонажами як реальність, яка їх оточує, і в якій вони змушені існувати, із якою вони ведуть боротьбу, рухаючись своєю кар'єрною драбиною.

 

Інтерв'ю з режисеркою - Вікторії Кобиляцької.

 

Фото - НародUA

Поділіться з друзями: