Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


22 Трав 2012

Пристойна «Травіата»

Читайте більше в рубриці Культура
 

Грішниця, жінка, що заблукала, зійшла з вірного шляху – саме так перекладається з італійської «травіата». Для мене ж опера Джузеппе Верді, за романом Олександра Дюма-сина «Дама з камеліями», стало одкровенням кохання. Я завжди спрагло спостерігаю за пристрастю почуттів. Мій практичний розум часто відмовляється вірити, як від кохання до одного чоловіка можна вмирати... коли навкруги так багато симпатичних і талановитих. Тим більше Віолета Валері мала «доступ» до кращих представників тогочасного Парижа.

У розкішному будинку Валері не припиняються гуляння та ігрища. У цьому вирі безтурботності господиня дому знайомиться з Альфредом. Щирість молодого парубка зворушує та збентежує світську левицю. Вона жартома відповідає на його палкі зізнання, а проте дарує йому камелію на знак своєї приязні й призначає побачення. Проте щастя закоханим відміряно лише на три місяці.

 

alfred valeri

 

«Травіата» – ще один класичний взірець трагічного кохання, з тих, що вічних та незбагненних. І трагедія, як на мене, не скільки в самих почуттях, скільки в нелогічності й безглуздості життя. Не переповідаючи всіх колізій, зупинюсь на розв'язці вистави. Віолета помирає від сухот, не дочекавшись повернення свого коханого із-за кордону. Спочити назавжди – в такому юному віці, коли все навколо співає, веселиться, кличе до життя – це щонайменше жорстоко. Проте ані Дюма-син, ані Верді, ані саме життя не дає їй жодного шансу.

 

На згадку коханому лишаються листи, які, як колись писала Леся Українка, пахнуть зів'ялими трояндами...

 

Нова «Травіата» Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва вразила своєю драматичністю та щирістю. Режисер-постановник Віталій Пальчиков переніс дію на початок ХХ століття й осучаснив блиск «салонів», перетворивши його на модний подіум. Над розкішними костюмами, де провідним елементом залишалася квітка камелії, талановито попрацювала Анжела Лисиця. Нове прочитання стилю життя куртизанки – у постановці Пальчикова колишньої моделі – не шкодить ані реалістичності картини, ані історичній пам'яті Верді та Дюма-сина.

 

dance

 

Однак почуттям та грі акторів очевидно було затісно на невеличкій театральній сцені. Хоч як і намагалася сценограф, заслужена художниця України Людмила Нагорна раціонально використати площу – усе ж для масштабних сцен площі бракувало.

 

Диригент-постановник Михайло Мороз напроти скористався музичним розмаїттям Верді, й змусив слухати не музику оркестру, а гармонію почуттів героїв. Сольні арії та виконання дуетів зворушували. А хорова майстерність (хормейстер-постановник Анжела Масленнікова) остаточно перетворила мене на щиру прихильницю опери Верді.

 

sing

 

Цікаво, що режисер-постановник Віталій Пальчиков використовував музичний матеріал як дію: там, де звучала жартівлива мелодія знайомства Альфреда й Валері – молодий коханець лоскотав ніжки своєї подруги чи кокетливо цілував руки. Коли зростало напруження – на сцені затівалася сварка між батьком і сином. Проте майстерно упіймані моменти режисера, не до кінця вдало зіграли самі актори. Виконавці настільки старанно вивчили свої рухи та повороти, що надто передбачувано розгорталися дії – чи то залицяння Альфреда, чи його бійка із батьком. І це надавало виставі деякої театральної схематичності (яку я схильна списати все ж таки на брак площі). Попри це стоячки аплодую винахідливості постановникам за атмосферу карнавальності та інтимність сцен.

 

play

 

end

 

На останок варто додати, що ця постановка здобула театральну премію «Київська пектораль – 2011» у номінації «За кращу музичну виставу». І... запросити вас на перегляд вистави. Дуже пристойна опера. Рекомендую.

 

Фото з групи «ВКонтакті» театру

Поділіться з друзями: