Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


13 Бер 2012

Інклюзивна школа - це не мода

Читайте більше в рубриці Соціум
 

В інклюзивній школі навчаються діти з особливими потребами разом із здоровими учнями. Інклюзивний клас можна порівняти в якійсь мірі з класом, в якому є і відмінники, і трієчники, й ті, хто заробляє тверді четвірки. Учитель кожному учню приділяє увагу, і той, хто хоче вчитися, – здобуває освіту. Так само й в інклюзивних групах, з тією різницею, що тут додатково може бути асистент вчителя, який допомагатиме писати конспект дитині з особливими потребами.

Як повідомляв НародUA, в Україні триває експеримент «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2000-2013). Ініціатори експерименту – фонд «Крок за кроком» та Міністерство освіти та науки України. В інклюзивних школах Києва, Сімферополя, Львова, Полтави, Білої Церкви були вжиті відповідні заходи: вчителі пройшли спеціальну підготовку, виділені додаткові ставки фахівців, у третині навчальних закладів надана матеріально-технічна допомога та реконструкція приміщень школи або дитячих садочків.

 

Головна перемога такого навчання – це швидка соціалізація хворої дитини. 76% опитуваних переконані, що інклюзивна освіта допоможе українському суспільству ставати більш толерантними.

 

Проте в інклюзивного підходу до навчання є свої опоненти та купа невирішених питань.

 

Серед експертів існує думка, що надзвичайно складно розраховувати фінансування інклюзивної освіти, якщо її «масово» впроваджувати в загальноосвітніх школах. Виникає також питання якості освіти: чи всі діти зможуть опанувати загальноосвітню програму, чи достатній рівень підготовки вчителів, які часто тлумачать програму на свій розсуд, що не завжди є методично правильно. Освітяни відзначають, що додаткове психологічне навантаження на вчителів та вихователів, і в цілому вирішення кадрових питань. Серед масштабних питань – створення безбар'єрного простору, зокрема, як діставатися до школи учням на візках.

Та найбільше хвилювання з боку батьків, які мають дітей з особливими потребами, спричиняє той факт: а що далі після дитячого садка й молодшої школи, бо в старших класах інклюзія практично відсутня.

Як стверджує Лариса Шевчук, заступник директора загальноосвітньої школи № 168 міста Києва, де інклюзивне навчання впроваджене з 2006 року, чим раніше діти починають навчатися в інклюзивних класах, тим кращі результати вони показують.

 

- У нас була дитина в першому класі й казала: «Підійдіть до мене, бо я не можу». На що їй вчителька відповідала: «Що це ти не можеш? А ну давай сам іди». І потихеньку, тримаючись за парту, вона зробила свої перші впевненні кроки...


- А як діти? Не дражняться? – запитую я в пані Лариси.

 

- Ні, вони вже звикли до цього. Коли ми тільки запроваджували, і в нас ще були студенти з університету «Україна», то вони трохи насторожено поставилися до дітей на візочках. А зараз нормально – двері відчиняють, щоб візочки могли проїхати, навіть на руках старші діти піднімають малечу на верхні поверхи, бо в нас немає ліфту...


- А ставлення батьків?


- По-різному... Коли в нашу школу приходять батьки, ми їм одразу пояснюємо, що є класи, де вчаться здорові дітки, а є класи, де всього 15 учнів. І там є асистенти, няні, додаткові уроки з лікувальної фізкультури в тренажерних залах, створені більш тепличні умови. Ми їх запитуємо, в якому класі краще буде навчатися вашій дитині, а вони вже вирішують. У нашій школі створені додаткові посади вчителя-асистента, няні-санітарки, вихователів груп продовженого дня, інструкторів лікувальної фізкультури. Наші діти можуть перебувати у школі до 18:00. З нами також працюють мами-волонтери.


- Справді?


У нас дивна держава... На жаль, в Україні, якщо мама офіційно влаштовується на роботу, то в неї забирають гроші по догляду за дитиною. Тому деякі матері змушені відмовляються від допомоги (приблизно 700-800 грн) і влаштовуються на зарплату в 1300-1400 грн.


- На яких умовах ви зараховуєте дітей до школи?


- Ми беремо усіх без винятку. Єдине, що ми просимо – це проходження психолого-медико-педагогічної комісії (ПМП), щоб визначити, за якою програмою навчати дитину. Якщо медики підтверджують, що в дитини інтелект збережений і вона зможе «потягнути» загальноосвітню програму, тоді ми її зараховуємо до школи. Ми також пропонуємо так зване пробне навчання... Зауважу, що здорові діти частіше прибігають до однолітка із якимись вадами списувати: бо поки здоровий учень ганяє на вулиці, та дитина сидить дома і вчиться.


- Як діти з особливими потребами складатимуть зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО)?


- У нас є такі випускники, але вони можуть самостійно писати екзамени. Ми також мали випускницю з дуже важкою формою ДЦП. Проте тоді ще не було ЗНО, і вона складала випускні іспити вдома. До слова, успішно й отримала золоту медаль.


Сьогодні в 9-му класі навчається хлопець, який не може писати – він набирає на нетбукові, або за нього пише асистент. Що він робитиме в 11-му класі я поки що не знаю. Адже його почерк можуть розібрати тільки його батьки й вчителі, які з ним працюють. У вимогах до складання ЗНО є особлива графа, чи потребує учень якихось особливих умов. Думаю, держава має над цим подумати.

2193 30

Серед опонентів інклюзивної освіти у першу чергу батьки, чиї діти навчаються в спеціальних школах. Вони побоюються, що у зв'язку із впровадженням інклюзії, ці заклади ліквідовуватимуться, або їм зменшуватимуть фінансування.

 

- Побутує думка, що інтернат чи спеціальна школа – це щось страшне: там дітей не годують, б'ють. Це не так, – коментує Леонід Торба, директор Київської загальноосвітньої школи-інтернату № 15 для дітей з порушенням опорно-рухового апарату. – У нас створені всі умови, щоб навчати діток з особливостями розвитку. Наприклад, на 330 дітей у нашій школі працюють 8 логопедів, 25 масажистів тощо. Візьмемо дітей із ДЦП – для них найголовніше це не погіршення стану, адже, на жаль, ця хвороба не лікується. Чи в загальноосвітніх школах створені умови, щоб таким діткам приділяти належну увагу? Коли це станеться, тоді й поговоримо про інклюзивну освіту. Хоча варто сказати, що зі мною почали радитися батьки, чи їхня дитина зможе навчатися в загальноосвітній школі. То я кажу, так, звичайно. Якщо ваш син чи донька має незначні порушення, то чому – ні? Щось там не вийде – повернетеся до нас. Були випадки, коли батьки віддавали дитину в загальноосвітню школу, а потім повертали до нас, у спеціальну...


Завідувач Центру психолого-медико-педагогічної консультації Антоніна Обухівська стверджує, що впровадження інклюзивної освіти свідчить про гнучкість української освіти, яка наразі надзвичайно нерозвинена й пропонує лише кілька варіантів навчання.

 

Antonina 50

- Мене як фахівця надзвичайно турбує питання поширення інклюзивного навчання буквально на всі категорії дітей. Конкретизую: всі ті дітки з легкими труднощами розвитку, – наприклад, зниження слуху, зору, обмеження опоно-рухового апарату, труднощі мовленнєвого розвитку чи затримка психофізичного розвитку, – дуже легко можуть бути включені в систему інклюзивного навчання. Щодо дітей зі складними порушеннями, то ми повинні гарно подумати, як їм бути в такому разі. До речі, на це питання досі шукають відповіді й західні експерти.


Як підсумовує Світлана Горна, керівник експертної ради ERA – Європейської дослідної організації, інклюзивна освіта – це не мода, а вимога часу, але впроваджувати її треба поступово, і насамперед слід подбати про гідне фінансове забезпечення.

 

Svitlana Gorna Office 50

- Звичайно інклюзія не може відбуватися швидко, це довгостроковий проект. Експерти з Польщі, Литви, Вірменії, Росії, з якими ми спілкувалися, казали, що вони займаються 25-30 років цим питанням. Інклюзивна освіта не є намаганням скоротити витрати, бо це дорогий проект. Цікаво, що вчителі й вихователі готові вчитися й долати внутрішні психологічні проблеми. Але матеріальним забезпеченням чи вирішенням конструктивних проблем, як-то побудова пандусів або спеціальних архітектурних споруджень, має опікуватися держава.


Нагадаємо, за даними Міністерства освіти, науки, молоді та спорту на 1 березня 2011 року близько 130 тисяч дітей з особливими потребами навчаються в загальноосвітніх школах, а також створено майже 536 спеціальних класів у загальноосвітніх школах, які охоплюють майже 6 тисяч дітей з особливими освітніми потребами.


НародUA дякує за підготовку матеріалу Центру інформації про права людини

Фото: fl-life.com.ua, philanthropy.ru, sc015.1class.ru

Поділіться з друзями: