Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Лют 2012

Олена Яковлева на своїй «Території кохання»

Читайте більше в рубриці Культура
 

З гастролями до Києва приїхала Олена Яковлева й привезла «своїх» чоловіків. Обійшлося без Каменської. Київський глядач за квиток до 1500 гривень побачив гумор, сум і звичайне життя.

- В моей жизни было трое мужчин... Нет, у меня их было значительно больше, но только трое что-то для меня значили по-настоящему...

 

...На сцені – самотня розгублена жінка з пляшкою вина. Шафа, довгий стіл, кілька стільців, дует свічок і розкішна сукня. На кларнеті сумну мелодію грає чоловік у чорному. Мінімум декорацій – максимум очікування від глядача. На сцені роль розчарованої в коханні, а точніше просто розчарованої жінки грає Олена Яковлева, народна артистка Росії (2002).

 

36b6a2be46084c908af60f732fb0

 

Недешеві квитки на виставу «Територія кохання», яку представляло міжнародне театральне агентство «Арт-партнер XXI», я купила лише заради акторки, яка захопила мене своєю роллю Анастасії Каменської. Дуже вже мені хотілось побачити гру Яковлевої наживо.

 

...Сюжет вистави – з вічних тем, щоб не сказати тривіальний. Немолода жінка «замовила на ніч» музиканта-кларнетиста й розповідає йому про своїх чоловіків, про те, як вона шукала кохання, про те, що зрозуміла в цьому пошуку, а що довелося втратити. Це сумна історія, це життєва історія, це типова історія. І головне в ній – не сюжетна лінія (у ній немає кульмінацій чи несподіваних поворотів), а почуття, які переживали актори, зовнішня атрибутика, яка супроводжувала ці почуття.

 

У виставі кожний елемент декорації, мелодія чи-то скрип, кожна міміка та жест мають свій сенс. І це мене найбільше вразило. Скрип дверей – скільки разів через ці двері проходили чоловіки, які не виправдовували сподівання Жінки, ось вони просохли, покосилися. Напівтемрява та грім – на обличчі Жінки іронічна усмішка, щоб сховати розпач. Квіти, вино – банально й буденно, але вічно. Гудки обірваної телефонної розмови й тиша...

 

yak

 

- Тишина – это ненависть... Два месяца тишины – это два месяца ненависти. Но когда все отболело и я нашла себе другого, он вернулся...

 

Вистава не відкриває жодної нової істини. У житті жінки немає бурлеску та водевілю, вона живе, як жили мільйони до неї, і як будуть – мільйони після неї. Та кожна її репліка чіпляє, кожна мікросцена зворушує.

 

Вона розказує про трьох чоловіків, які для неї справді щось значили. Не були вони лукавими чи підлими, богами сексу чи богами життя, романтиками чи бовдурами... Вони – Пол, Джек, Джордж – звичайні чоловіки зі своїми звичайними негараздами.

 

Пол – невпевнений хлопчина 19 років, який разом із Нею пізнає, що таке фізичне кохання. І саме дівчина стає об'єктом його бажання та пристрасті, а не власне секс.

 

Джек – неврівноважений чоловік із шоу-бізу, у нього вже є дружина та діти, та з якогось дива він вирішив завести ще й коханку. Джек зовсім не так собі уявляв кохання з нею, але потрапив у звичне коло: «Привет, извини, пробки на дорогах, у нас два часа, я сразу в душ...»

 

Джордж – уважний та турботливий законний чоловік, який на її легковажність заплющував очі, і по-справжньому щиро був нею захоплений. Та коли Жінка вирішила опуститися до його великодушності, покинув її. Джордж відчув себе непотрібни, коли зрозумів, що вона й сама може про себе подбати.

 

- Идеальная пара, это не когда у вас одни идеалы, а когда ваши идеалы не мешают друг другу...

 

...Ця історія немає закінчення. У Жінки, можливо, ще будуть чоловіки, але, як вона якось гірко зауважила, плацдарм суттєво звузився. Та не за цим вона шкодує. Ні. Якби вона могла прожити життя знову, вона прожила б його по-інакшому ...

 

Жінка так і не вбралась у розкішну сукню, яка всю виставу провисіла у шафі. Тільки наприкінці ми розуміємо, що ця сукня уособлювала кохання, яке жодного разу не примірила на себе героїня Олени Яковлевої...

 

territory_020

 

Усі актори були на своїх місцях. Між ними й глядачами – жодного вакууму, лише музика та почуття – оголені й вразливі. Говорили про секс без сальних жартів, говорили про кохання – без надмірного пафосу, говорили про розпач – без театрального надриву. Говорили із сумом, та не було сумно.

 

Олена Яковлєва «наживо» – дуже жива, така, як я собі й уявляла – з характерним хрипом у голосі, емоційна й чесна. Залишаючи залу Київської оперети,  хтось вигукнув:

 

- Спасибо за любов!

- Пожалуйста, - відгукнулася із-за лаштунків акторка.

 

Довідка

 

Автор – Майкл Кристофер

Переклад та редакція – Михайло Мішин

Режисер – Володимир Панков

Музика – SounDrama (Сергій Родюков – акордеон, гітара; Олександр Гусєв – скрипка; Ольга Дьоміна – віолончель)

 

У ролях:

Вона – Олена Яковлева

Пол – Петро Кислов

Джек – В'ячеслав Разбєгаєв/Андрій Заводюк

Джордж – Ігорь Ясулович/Андрій Заводюк

Кларнетист – Олексій Михайленко

 

Фото: actrisy.ru

Поділіться з друзями: