Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


31 Січ 2012

Олег Телятник презентував інтерактивну 3-D виставу

Читайте більше в рубриці Культура
 

Актор Черкаського драмтеатру Олег Телятник дебютував в якості режисера. Очевидно, й не тільки режисера.

Черкаська публіка побачила його моновиставу «Мысли вслух» («Думки вголос»). Її сценічні читки (без акторського та іншого компоненту) вже відбулися у Києві на другому міжнародному фестивалі сучасної драматургії. Крім того, уже як повноцінна вистава «Думки вголос» демонструвалася в Кіровограді.

Співрежисером «Думок» став кіровоградець Денис Гуменний, з яким Олег Телятник познайомився у Києві, коли вони робили виставу, як каже сам Телятник, "про остарбайтерів". Так виникла їх творча лабораторія «Вслух» («Вголос»).

IMGP9821

 

Проте, як виявилося, вистава Олега Телятника – не класична моновистава. Це така собі сучасна жива вистава, яка кожного разу, як і життя, змінюється залежно від конкретної ситуації, театрального майданчика і публіки. Остання, відповідно, відіграє в цій інтерактивній постановці далеко не другорядну роль.

IMGP9801

 

Актор і режисер Олег Телятник під час вистави постійно тримає контакт із глядачем – питаннями, жестами, мімікою, реакцією на слова людей та все, що відбувається у цю мить довкола.

Інколи навіть стирається грань між мистецтвом і життям.

 

Відкрився Олег Телятник для багатьох і як письменник. Саме зі своїх «заміток» він створив «Думки вголос». Це доволі цікаві філософські рефлексії з життя. Без пафосного моралізаторства чи інших нудних банальностей. Своєрідне, оригінальне бачення маленьких деталей, з яких складається життя.

 

Ці деталі інколи – як метафори. Але ці метафори так само – з абсолютно конкретних деталей життя і без жодних претензійних абстракцій та пафосу.

IMGP9803

 

Ці всі маленькі «деталі» - сучасні, актуальні. Ми їх часто бачимо, але не зауважуємо. Або спостерігаємо не з того ракурсу.

 

Погляд Олега Телятника – реалістичний, але достатньо ліричний і проникливий. Він завжди щось шукає в суті речей. Через певну дитячу наївність він демонструє нам те, що ми, дорослі, вже звикли не помічати.

 

Його «потік свідомості» чи підсвідомості – не надто хаотичний і складний, як у класика Джойса, а навпаки - підкреслено простий і дитинний.

 

IMGP9802

 

Після київських читок та кіровоградського показу «Думки вголос» кардинально змінилися. Як каже сам Олег Телятник, спершу вони були «солодкими», тобто дуже світлими, без конфліктів. Тепер він повністю змінив виставу і додав «чорні» думки та конфлікт. Зрештою, вийшла своєрідна автобіографія. Водночас ця біографія не дистанціюється від глядачів як «чужа». Кожен знаходить у ній щось своє, свою біографію, своїх ангелів і своїх демонів...

IMGP9806

 

 

Тож у Черкасах «Думки вголос» після кардинальних змін стали своєрідною прем'єрою, яка демонструвалася в кафе-барі «Доміно».

З одного боку, можливо, й не зовсім вдалий театральний майданчик. Зважаючи й на галас та музику з сусідніх залів...

IMGP9807

 

 

З іншого – це наче підсилює інтерактивність вистави. Вистави, яка відбувається в нашому реальному житті. Не відходячи від життя. Не зупиняючись і не відволікаючись на якість «чужорідні» мистецькі елементи. П'єш каву-чай, сік чи горілку, дивишся театральні виставу, ще й, не відходячи від каси, спілкуєшся з актором, сам стаєш актором...

Таке собі сучасне мистецтво чи театр майбутнього?..

IMGP9808

 

 

Вистава відбувалася в форматі 3-D. Замість традиційних 3-D окулярів – паперові капелюхи з дитинства, зроблені з різноманітних газет.

Для повнішого відчуття 3-D життя глядачам пропонується ще й роззутися. Як це зробив головний «герой» Олег Телятник та інші. Тож вгорі театральної «сцени» - паперові трикутні капелюхи. Знизу – різнокольорові в'язані шкарпетки.

 

IMGP9811

 

По руках глядачів ходить свіжа книга Олега Телятника «Мысли вслух», видана актором та друзями в «ручному» видавництві. Кишенькову раритетну книжку тиражем в одну штуку, можливо, продадуть на аукціоні. Стартову ціну ще обговорюють і коливається вона від 25 до 50 гривень.

 

Олег Телятник починає виставу з оголошення свята.

 

«Кто-то празднует 30, 40, 50, 60... а я решил отпраздновать 38 с половиной лет», повідомив він, після чого всі дружно привітали його оплесками.

Хоча ні – спершу були мобільні телефони.

IMGP9812

 

«Вийміть свої телефони, щоб я побачив, наскільки дорогі вони у вас» - попросив він. Відтак попросив увімкнути їх, якщо хтось вимкнув. А потім – увімкнути музику. Так, глядачі слухали цю какофонію доки Олег Телятник плавно йшов до «центру» сцени, тобто стільчика.

Як тільки він обернувся, піднявши руки – музика поступово замовкла...

 

Жодних традиційних театральних декорацій. Просто стільчик – звичний кафешний напівметалевий стілець, - на якому то сидить, то стоїть, то танцює під музику з сусідніх залів кафе Олег Телятник. Ще – на підлозі кілька аркушів паперу формату А-2, на якому обриси лежачого актора на його прохання обводять фломастерами глядачі з залу. Ну і вже згадані в'язані шкарпетки, паперові трикутні капелюхи та кораблики, що «плавають» на столах глядачів.

IMGP9815

 

Все інше – монологи та розмови з глядачами Олега Телятника. Час від часу він дає глядачам головні ролі, наприклад, награти на трубі та міні-барабані піонерський марш абощо.

Його монологи інколи чіпляють за живе, інколи – смішать, інколи – підкидають думку чи, навпаки, допомагають забути чи абстрагуватись.

IMGP9817

 

Кінець інтерактивної постановки Олег Телятник з Денисом Гуменним віддали цілковито публіці. Люди розповідали про свої радісні й невеселі моменти в житті, а одному глядачу й водночас актору Олександру Гуменному допомогли навіть втілити свою мрію про власний будинок із садом, різними домашніми тваринами та конем у життя.

IMGP9819

 

Так, будинком став стілець, а всіма іншими втіленими мріями – самі ж глядачі.

Після цього - дружнє обговорення побаченого.

Олександр Кузьмин, про якого заговорили в Черкасах після Жолдака, окрім вітань та компліментів, дає Олегу Телятнику ще й конкретні поради щодо міміки та рухів у деяких сценах.

IMGP9822

 

На його думку, контакт із публікою іноді був «на межі», коли вистава перестає бути виставою і стає розмовою, життям. А це, як вважає актор, - дуже небезпечна грань, адже актор має гратися з публікою, але водночас тримати її на певній відстані. Він має сказати глядачам: «Стоп!», «Не переходьте межу», «Не забувайте, що ви доторкаєтеся до мистецтва», «Ви – лише учасники, а не господарі»...

IMGP9823

 

У свою чергу, Юрію Прокопчуку «Думки вголос» нагадали манеру Євгена Гришковця. Він відчув у постановці думку Олега Телятника «Я відвертий і хочу, щоб ви були відверті». Крім того, порадив перекласти виставу українською і демонструвати на різних фестивалях моновистав в Україні.

IMGP9824

 

Олег Телятник також поділився з НародUA своїми думками.


«На початку вистави настільки переповнює енергія... Я стояв і думав, що я зараз або розплачусь, або розсміюся. Такий незрозумілий стан», відверто розповів він.

IMGP9827

 

Далі говоримо про творчу лабораторію «Вголос»:

- З'являється якийсь новий матеріал і ми намагаємся разом працювати. Я прислухаюся до думки Дениса, Денис – до моєї думки. Буває, мене заносить, коли я пишу. Денис це вирівнює.

А я займаюся написанням... Ну ми, одним словом, самі собі режисери, самі собі актори...

IMGP9828

 

- Коли ви створили лабораторію?

- Коли переспали на одному ліжку в Києві... Нам не було де спати і ми ночували на одному ліжку. А потім з'явилася п'єса... А потім ми почали чай пити і жили в одній кімнаті. Писали п'єсу про «остарбайтерів», короткометражку. Пішли разом на вокзал і звідти все почалося.

Тоді почали разом творити...

IMGP9830

 

- Як з'явилася ця вистава?

- На початку це були замітки. Я ходив, щось помітив – записав. Були навіть моменти, коли я не розумів, що написав, коли розшифровував.

IMGP9835

 

- Це був задум книги?

- Ні... Просто замітки... Є одна думка якась в житті, а потім її відразу накриває друга, третя, четверта... І вони плутаються. Я хотів через ці думки дати мою біографію...

Були такі моменти, коли писалось кусками. Потім деякі люди почитали і сказали: «Відішли на фестиваль сучасної драматургії»...

IMGP9836

 

Я написав матеріал, а потім почав компанувати його, як я це відчуваю... Це моя підсвідомість. Я їй довіряю. Вся інформація, яка приходить – звідти, я її зчитую...

Я взагалі не знайомий з драматургією, але відчуваю як актор, як це можна вибудувати, як зіграти. Тут теж є складнощі... У мене виникло бажання реалізувати себе. Хочеться якогось росту...

IMGP9841

 

- Ви самі писали сценарій?

- Ми з Денисом Гуменним редагуємо тексти, пишемо сценарій...

А коли я вже був у Києві на читках, то Сергій Проскурня мені підказав... У мене дійсно все занадто солодко було спочатку, не було конфлікту.. Я зустрів людину, яка лежала на сходах. І через нього я спробував передати все своє «чорне» життя.

IMGP9844

 

Я і пив, і курив. І були навіть такі моменти...

Робота в принципі не закінчена. Вистава постійно змінюється. Я ще не практикував так сидіти на стільці і спілкуватися з глядачами. Треба втримати глядача і бути зрозумілим.

На сцені переповнюють емоції і ця камерність стирає грань між актором і глядачем. Ти можеш просто спілкуватися...

IMGP9847

 

У Кіровограді була перша вистава, але вона була зовсім іншою. А в Херсон ми повеземо, мабуть, ще третій варіант.

Змінюється сюжет. Так, з'явилися біографічні дані, моє дитинство, коли я піонером був, моє відношення до життя...

IMGP9851

 

- Історія з випивкою – це реальна історія?

- Так, це я. Історія справжня. Коли я зустрів цю людина на сходах - я відразу уявив себе. У мене зразу виникли думки, що я теж так міг померти колись на сходах чи на лавочці. Кожен з нас може... І я через нього протягнув свою біографію. Вийшло два в одному.  Біле і чорне.

Я зараз схвильований, тому мені важко говорити...

IMGP9853

 

- Оці питання до глядачів вкінці вистави – це ваша ідея?

- Це ідея Дениса. Ми хотіли показати, що кожен із нас має свою думку і може її висловлювати. Ми спочатку навіть задумували, щоб кожен сідав на цей стілець у центрі і розказував про своє життя. Але це жива вистава, тому все відбувається несподівано.

IMGP9857

 

- Це ваша перша режисерська робота? Ви закінчували якісь курси режисерські?

- Режисерська – так, перша... Я вчився в Харківському інституті культури в 1990-1995 рр., коли навчання як такого не існувало на режисурі масових свят. Я під час навчання їздив і заробляв гроші.

IMGP9858

 

- Як ви потрапили в театр?

- Я не маю акторської школи... У мене був товариш в Ужгороді. Він запросив мене до себе в театр. Там не вистачало хлопчиків і мене запросили. Це був мій перший вихід на сцену як актора.

IMGP9865_1

 

Це було 11 вересня 2001 року, саме коли в Сполучених Штатах висотки рухнули. Моя трудова книжка почалася в той день.

IMGP9862

 

Три роки пропрацював в Ужгороді, потім трохи в Донецьку працював, а потім уже в Черкасах.

Черкаси, думаю, останнє місце перебування.

А зараз я вивчаю професію, вона мені цікава. Кожен день щось відкриваєш.

IMGP9855

Поділіться з друзями: