Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Січ 2012

Театр як модний тренд

Читайте більше в рубриці Культура
 

Я люблю театр, але через швидкий темп життя й завантаженість роботою (читайте – недолугі відмовки) рідко навідуюсь до оксамитових зал. До речі, поясніть: чому в театрах тільки червоні оксамитові крісла – стерті від часу з ледь чутним запахом парфум, дорогих цигарок, затаєного подиху та секретів?..

На «Сімейну вечерю» потрапила випадково. Шукала квитки на якусь виставу й обирала за принципом – що могло б зацікавити подружню пару, яка святкувала річницю свого весілля. Обов'язково щось легке, ненав'язливе, дотепне. Комедія видатного французького комедіографа Марка Камолетті «Граємо в дружну сім'ю, чи Гарнір по-франузьки», який в українському прокаті йде під назвою «Сімейна вечеря», здалась мені найкращим варіантом.

 

vystava2

 

Для досвідченого глядача ця вистава не нова. Прем'єра в Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки відбулася ще 25 жовтня 2009 року. Однак «моя» прем'єра сталася лише минулої суботи.

 

Для мене й мого супутника місце знайшлося тільки на балконі другого ярусу. «Інших квитків немає», – люб'язно пояснила касирка. І вона не обманула – зала була повністю заповнена.

 

Припускаю, що не було вільних місць не тому що комедія мала неабиякий успіх... (і одразу додам – вистава хороша!). А тому, що театр став... модним, чи що? На кілька хвилин я навіть відчула себе в звичайнісінькому кінотеатрі. Стільки ж натовпу й нетерплячого очікування, тільки глядачі інші...

 

Збуджені, вони поспішали здати зимові куртки й пуховики... З гардеробної  – до зали, щоб устигнути до третього дзвінка. Строката юрба. Повз мене пройшли жінка з чоловіком, на яких би я і не звернула увагу, якби не парочка охоронців з ледь помітними навушниками. Я посторонилася. Недалеко розмовляло кілька стареньких. Я тільки в театрі з такими бачуся – худорлявими, акуратно зачесаними, у випрасуваних костюмчиках і з доісторичними ридикюлями в руках.

 

Очевидно, було чимало приїжджих, для яких театральний вечір – пункт програми. Серед парочок – більшість закоханих і сімейних із солідним стажем. У першому випадку – це побачення, в іншому – додати трохи барв у будні.

 

Ввічлива тітонька перевірила квитки й показала наші місця. Я була ошелешена від захвату – який сервіс!

 

Вимкнули світло – почалося дійство. Сюжет – класичний для театральних постановок: дружина вибаглива, чоловік непристойно багатий, вона – коханка його друга, він також себе не ображає й утримує довгоногу красуню. Усе б так і тривало, якби того вечора дружина все ж таки поїхала в гості до своєї матері. Однак, дізнавшись, що до них приїжджає їхній друг (її коханець),  вона лишається дома – і бідолазі-чоловікові, який вже встиг запросити свою коханку, доводиться викручуватися.

 

Ключову роль у виставі «Сімейна вечеря» зіграла кухарка, яку всього-на-всього запросили приготувати святковий стіл. Допитлива й цікава, вона йде на вмовляння кожного із членів цієї «дружної» сім'ї й видає себе то за коханку, то за племінницю. Причому встигає подати вечерю, помити посуд, вивідати всі сімейні таємниці й чимало при цьому заробити. Вона напрочуд дотепний персонаж: побувавши вже не в одному панському домі й вивчивши жарти й химерні розваги багатіїв, вона зрозуміла, яку із цього можна мати користь. І це неабияк створювало гарний настрій.

 

Але смак «Сімейної вечері» – все ж у дотепних діалогах і в тому, як актори навмисне «ставали в позу».

 

f7a5786db34a4d9eb60424fb9152

 

...В антракті запитую в подруги враження від вистави. Вона сухо коментує: «Недалека, але весела...». Подруга не в захваті. Чи то псував настрій дебелий дядечко попереду, чи вона дуже вимогливо поставилася по постановки?

 

Допивши зеленого, завареного із пакетику, чаю, ми поспішили на другу дію.

 

...Актриса, яка виконувала роль кухарки, блискуче виплутувалася в найскладніших ситуаціях. Гра коханки-красуні мене вразила менше. Найсильніша її сторона була в красі, вчасних репліках і жестах, та як на мене, актрисі бракувало досвіду чи щирих емоцій.

 

Чоловік та друг, як справжні мужчини, до останнього захищали честь своїх «дам» – вони мене смішили, і я їм вірила. Дружина, господарка дому, майстерно затягнула мене в плетиво своїх ревнощів та недолугих здогадок, за що я вдячна актрисі. Наприкінці вистави з'явився товстий веселун – чоловік кухарки й інтрига розв'язалася.

 

Спостерігаючи за цими нехитрими перипетіями й згадуючи невдоволення своєї подруги, я розмірковувала: чи слід від театру очікувати занадто високих відчуттів? Можливо справді, варто приходити сюди, як у кіно, – лише за дозою позитиву? З іншого боку – чи не замало як для театру?

 

А може, ця неабияка популярність й довіра глядачів якраз і свідчить, що пафосу в самий раз! Мені набагато приємніше бачити строкату юрбу – від золотих сережок та складних зачісок до джинсів й пірсингу в язиці – аніж сумні порожні місця із десятком акуратних стареньких та учнями 8-го класу, більшість з яких прийшли лише за наказом директора.

 

А ще подумалося, якщо в театру є глядач – отже, театр цікавий і чесний, хоч і ховається за модним трендом.

 

Довідка:

Виставу створено в рамках спільного міжнародного сценічного проекту «Україна Канада».

Режисер – Григорій Зискин

Сценографія, костюми – Олена Дробна

Ролі виконували:

Бернар, чоловік – народний артист України Борис Вознюк 

Жаклін, дружина – народна артистка України Наталя Кудря 

Робер, друг – народний артист України Юрій Гребельник 

Сюзетта, кухарка – заслужена артистка України Надія Кондратовська 

Жорж, чоловік кухарки – народний артист України Олександр Бондаренко

Сюзанна, коханка – артистка студії Анна Гринчак 

 

Фотографії та довідкова інформація взяті з офіційного сайту Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки www.rusdram.com.ua

Поділіться з друзями: